Пола Нерґі. Полька за походженням, забобонна фатальна жінка. Вамп, яка закохала в себе Чарлі Чапліна, Рудольфа Валентіно й Адольфа Гітлера. Наприкінці життя — забута — оселилася з подругою на фермі в Техасі. Її життя — захоплива історія вільної жінки-мистки.
У понеділок, 11 січня, у Дискусійному кіноклубі можна буде переглянути два фільми: «Бестію», один із перших фільмів Полі Негрі, а також американський документальний фільм про мисткиню «Життя — це сон у кіно» режисера Mariusz Kotowski. У холі кінотеатру Forum підготовлено виставку, присвячену акторці (оригінальні пам’ятки, пов’язані з життям зірки, а також колекція плакатів до фільмів за участю Негрі). Німий фільм «Бестія» супроводжуватиме жива музика. У ролі тапёра (людини, яка грає на піаніно й створює музичний супровід до сцен, що демонструються) виступить Daniel Połeć «Lopez».
Народжена в Польщі Пола Негрі підкорила Америку та світ не лише своєю красою й талантом, а й ексцентричною поведінкою та незвичайним життям. Якщо ви вважаєте, що врівноважена Мадонна з дітьми чи Анджеліна Джолі з татом Піттом шокують, настав час познайомитися зі справжньою жінкою-вампом.
У часи, коли самостійних жінок вважали щонайбільше повіями, Пола Негрі прогулювалася вулицями з леопардом на повідку й обурювала перехожих нігтями на ногах, нафарбованими червоним. Вона підкорила німе кіно й скинула з трону іншу велику голлівудську зірку, Глорію Свенсон. Їхню боротьбу назвали «котячою війною». Пола була дуже забобонною, і коли в студії кіт перебігав їй дорогу, вона негайно поверталася до своєї резиденції. Тож Свенсон розводила цілі зграї котів, а її гардеробниці чатували на Полу з котами на руках і випускали їх просто на акторку, яка проходила повз.
У неї були романи з такими зірками, як Чарлі Чаплін і Рудольф Валентіно. Але першого вона покинула, бо він був надто власницьким, а після смерті другого не збиралася сумувати все життя. Відсутність помітного жалю після смерті кумира багатьох жінок не додала їй симпатії глядачів. Це, а також її вік спричинили крах американської кар’єри. Полі вже виповнилося тридцять років, що в ті часи робило її старою й непривабливою жінкою, тож вона мусила поступитися місцем молодшим колегам. Водночас вона хотіла мати дітей і зрештою справжню родину. Тим часом у кінематографі розпочалася ера звукових фільмів. Пола погано знала англійську й мала хрипкий голос. Тоді вона стала настільки непопулярною, що Paramount відмовилася використовувати її ім’я в рекламі.
Вона повернулася до Європи, де її відкрили для звукового кіно. Згодом підписала чотирирічний кіноконтракт у фашистській Німеччині. Адже вона була улюбленою зіркою Адольфа Гітлера. Німецьку кар’єру завершило рішення Goebbels, який заборонив залучати її до фільмів через нібито єврейське походження. Вона втекла до США, залишивши все майно в Європі. Оселилася в San Antonio, Техас, із подругою — композиторкою Margaret West (деякі припускали, що це була не лише дружба). Померла 1 серпня 1987 року. Похована в Los Angeles.
Обидва фільми можна переглянути 11 січня о 19:00 у кінотеатрі Forum у межах Дискусійного кіноклубу. Виставка в холі кінотеатру буде відкрита до 14 лютого. Запрошуємо.
(інформація Grażyna Hanaf)