Jaceka Pałkiewicza представив глядачам, зібраним у галереї «Format», його друг і журналіст Krzysztof Petek. — Люди повинні мати мрії, — говорив Petek. — Є такі, хто має лише фантазії, але є й ті, хто здійснює мрії. Саме такою людиною є Jacek Pałkiewicz.
Джерело мрій Jaceka Pałkiewicza б’є в одному з польських провінційних містечок. У дитинстві він читав книжки Fiedlera і, як усі однолітки, мріяв про навколосвітні подорожі та відкриття амазонських джунглів.
Вперше він вирушив у подорож слідами героїв пригодницьких книжок у сімдесятих роках. Летячи над Амазонкою, зачаровано дивився на річку, настільки могутню, що, як він казав, у людській мові не вистачає слів, аби описати її велич і красу.
Амазонка вливає в Атлантичний океан майже 200 тисяч кубічних метрів води за секунду. А її гирло має 300 кілометрів. З урахуванням довжини меандрів це найдовша річка світу з найбільшим басейном, площа якого вимірюється мільйонами квадратних кілометрів. Амазонка протікає крізь досі дикі й небезпечні зелені пекельні хащі (inferno verde), повні недосліджених індіанських племен, екзотичних тварин, тривожних легенд і казок.
Попри розвинену науку, якою людство володіло наприкінці XX століття, ніхто насправді не знав, звідки витікає Велика річка.
— В «Енциклопедії Британіка», — розповідав на зустрічі Pałkiewicz, — одному з найретельніших джерел знань, була лише лаконічна інформація, що Амазонка бере початок високо в Андах.
Jacek Pałkiewicz не лише поставив питання, де знаходиться витік Амазонки. Він знайшов його під час наукової експедиції, організованої 1996 року.
Пошуки витоку Амазонки — це також захоплива подорож через природні заповідники, дороги смерті, загублені міста, джунглі та легальні плантації коки. Листя коки, змішане з вапном для кращого виділення слини, допомагає мандрівникам легше переносити холод і велику висоту, обманювати голод, додавати енергії, підвищувати працездатність і покращувати настрій.
— На висоті 5 тисяч метрів над рівнем моря, а саме на таких висотах ми досліджували витоки Амазонки, — розповідає Pałkiewicz, — головний біль і відчуття важкості в голові надзвичайно мучать. Це неможливо порівняти ні з чим іншим, хіба що з похміллям, піднесеним до енного ступеня. За індіанськими віруваннями, висотна хвороба є божественною перепоною для сміливців, які хотіли б підкорити вершини, що лежать надто близько до неба.
Не менш захопливими були розповіді мандрівника про індіанські племена, життя яких інтегроване з життям тварин. Там їдять мавп, але малих мавпенят іноді вигодовують людські годувальниці, коли гине тварина-мати. Не менш цікавою була історія золотої копальні, відкритої на початку XXI століття, де в нелюдських умовах, на площі футбольного поля, 50 тисяч золотошукачів боролися за найменший його самородок.
Мандрівник також розвіяв кілька поширених уявлень про небезпеки Амазонії.
— Тарантул, павук, якого люблять називати вбивцею, ніколи нікого не вбивав. А за тридцять років поїздок до Південної Америки я не зустрів свідка, який бачив би напад піраній на людину. Хоча, — додає Pałkiewicz, — бувають туристичні поїздки на ловлю піраній, яких на радість туристам годують кривавими шматками м’яса, щоб підтримати легенду про їхню кровожерливу природу.
Дослідник також розповів про свою зустріч із пумою.
— Я натрапив на неї в джунглях, вона стояла за кілька метрів від мене. Я знав, що не втечу від такої швидкої та спритної тварини. Але після короткого роздуму вирішив, що на її території багато їжі, тож хижак має бути ситим. Коли я почав непомітно подавати знаки своєму фотографу, щоб він «зняв» пуму, тварина спокійно відійшла, не завдавши мені найменшої шкоди.
Jacek Pałkiewicz цікаво й із надзвичайною пристрастю розповідав про свої подорожі, залишаючи глибоке переконання, що він людина, яка не обмежується самими лише мріями. Він їх здійснює. Адже, як він пише: «Треба набратися сміливості, віднайти в собі сильне переконання, виявити трохи рішучості й сміливо зробити цей перший, дієвий крок». Pałkiewicz не лише засновник школи виживання у складних умовах — він також навчає виживання мрій.
Про експедицію до витоків Амазонки
Під час експедиції «Amazon Source’96», організованої Jacekiem Pałkiewiczem, уперше було проведено систематизовані дослідження із застосуванням критеріїв, що відповідають сучасним вимогам науки. Для досліджень використали, зокрема, дві наукові дисципліни: гідрологію (природничу науку, що вивчає замкнений цикл кругообігу води в природі) та гідрографію (науку, що займається вимірюванням і описом водних об’єктів). Для визначення витоку Амазонки також використали супутникову фотограмметрію (фотограмметрія — галузь науки й техніки, що займається відтворенням форм, розмірів і взаємного розташування об’єктів на місцевості; джерело: Wikipedia).
До складу команди «Amazon Source’ 96» увійшли: Zaniel Novoa — інженер, адмірал Guillermo Faura, гляціолог доктор Siergiej Usznurcew, меліоратор Rimma Chajrutdinowa, гідролог Raul Rojas, дослідник Renzo Grego та андист Juan Tord.
Звіт про експедицію Jaceka Pałkiewicza був визнаний Правлінням Перуанського географічного товариства найважливішим дослідженням витоку Амазонки. Рада зобов’язалася популяризувати це відкриття.
Інформація, використана в матеріалі, походить із книжки Jaceka Pałkiewicza «Амазонка. Загадка джерела королеви річок».