Дівчата, присутні на шоу, повинні соромитися. Перед дядьками, чоловіками, хлопцями, батьками, братами та сусідами. Можливо, також перед колегами по роботі й начальниками.
Маю погану новину. Зацікавлені жінки не соромляться. А ваше обурення їм абсолютно байдуже — воно опинилося в точнісінько такій самій випнутій і стрункій дупі чиппендейла.
Вганяти жінок у почуття провини за те, що вони виявили зацікавлення іншим чоловіком, до того ж краще складеним, мало б каратися законом. Найкраще — штрафом, який обов’язково витрачався б на прикраси, одяг або косметику для потерпілої.
Статеве виховання в Польщі замінили підготовкою до життя в сім’ї, що заганяє польок у дедалі гірший стереотип: матері й дружини або повії. Нічого між цим немає. Водночас не існує моделі: чоловік і батько або бабій. Що стосується «негарної статі», то тут маємо широкий спектр можливостей.
Скільки існує світ, стільки існують чудові й люблячі жінки, чия сексуальність сильна та інтенсивна. Нас навчили шкідливого переконання, що через це вони вульгарні й що так не личить. Ба більше, їм забороняють виявляти свою сексуальність під загрозою покарання — виключення зі спільноти пристойних і моральних людей!
Влітку в Bolesławiec ми мали відомий «глечиковий» скандал. Жінок, які наважилися б показатися топлес під час Gliniada, оцінювали так само негативно. Коментарі противників були хамськими й примітивними.
Це ще один доказ того, що ми не вміємо говорити про людську сексуальність. Не кажучи вже про жіночу. За такого великого обсягу доступних знань на цю тему прояв бажання жінками досі залишається табу.
А що насправді відбувалося в глядацькій залі Imperium під час виступу? Там були жінки, які дивилися шоу, танцюючи, голосно кричачи й безсоромно розважаючись на повну. Деякі виходили на сцену, деякі залишалися й спостерігали здалеку. Деякі різними словами коментували зовнішність чоловіків. Усе було дуже звичайно й нормально. Нема чого соромитися. Нема чого й лякатися. Адже є серйозніша проблема, яка дедалі більше загострюється, а ніхто не хоче з нею зіткнутися.
У Польщі не пропагують партнерство й порозуміння між людьми у стосунках. Жінку та чоловіка заганяють у жорсткі рамки незручних ролей. А що, як замість засуджувати жінок навчитися називати наші емоції? Особливо ті, що стосуються складних почуттів, таких як любов, бажання, сором, ревнощі та страх бути покинутим?
А що, як замість анонімного допису про занепалих жінок чоловік навчився говорити про те, що його мучить? Наприклад, про те, що він боїться її зради, бо його знищать і принизять інші самці. І навіть її любов його не захистить, бо вона вже буде з іншим.
А що, як чоловіки навчилися говорити, що вони бояться змін на роботі, у світі, у реальності й потребують підтримки? А нею є теплі та люблячі обійми дружини чи дівчини. Те, що чоловіки вважають слабкістю, адже їх також кривдить стереотип про заборону плакати, жінки вважають перевагою.
А що, якби нас навчали, що усвідомлення того, ким ти є, і прийняття себе ведуть до якіснішого життя, ніж дотримання токсичних стереотипів про сильних чоловіків і святих жінок?
У Польщі сексуальність жінок досі є невідкритою землею, навколо якої дедалі більше шириться жах від того, що там нишпорять демони й чудовиська. Особливо ретельно доступ до цієї страшної землі обмежують для самих жінок.
Grażyna Hanaf