Чи здогадаєтеся, хто підтримує велику національну освіту молодих польок і поляків? Усе знайдете в наведеному нижче відео. Приємного слухання.
Нагадуємо, що за мить почнеться найдовша в історії школи, також національна, святково-канікулярна перерва. Усім приємного відпочинку!
Дорогі люди, причетні до освіти: начальниці й начальники, директорки й директори, учительки й учителі, батьки та… маленькі, невидимі домашні гномики.
Щоб ми добре відчули, через що проходить учень у школі, я влаштую вам маленький тест на знання. Такий, необов’язковий. Оцінок не буде. Кожен із вас закінчив сьомий клас початкової школи або перший клас гімназії. Тож проблем не буде. Правда? Адже ви все пам’ятаєте, і ці знання стають вам у пригоді в повсякденному житті. Без інформації про те, як утворюється лімфа, ви ж із дому не виходите!
Ну що, починаємо? Відповідайте собі подумки або вголос, як хочете. Можна письмово. Це знання для дванадцяти-, тринадцятирічної дитини. Елементарно просто.
Наслідки широтної протяжності Польщі.
Події палеозойської ери.
Утворення складчастих гір.
Це географія. Але ж у сьомому класі є багато інших предметів.
Може, хімія?
Серед наведених прикладів хімічних реакцій укажіть ті, що є екзоенергетичними реакціями, і ті, що є ендоенергетичними. Ось, наприклад: реакція магнію із соляною кислотою — яка вона? Занадто складно? Ви не маєте уявлення, що таке екзоенергетична реакція? Серйозно? Не пам’ятаєте зі школи? А реакція розкладання манганату? Також нічого не пригадуєте? Може, ви не старалися? Може, ви надто ліниві? А може, несистематичні? Обирайте, що хочете.
Тепер щось патріотичне. Це знання про улюблену країну, яке кожен поляк і кожна полька знають назубок.
Обговоріть територіальні зміни, що стосуються польських земель після Віденського конгресу. А до кави, замість тістечка, поясніть, чому Королівство Польське називали Конгресовим королівством або Конгресівкою?
Нічого не пригадується? А може, охарактеризуєте основні політичні угруповання польської еміграції? Одразу після того, як за обідом поговорите про особливості фейлетону як публіцистичного жанру, який можна знайти у творі Umberto Eco. І заодно запам’ятайте терміни, що містяться в цьому фейлетоні, як-от: узголів’я, автократ, жмут сіна, брикет та інкрустований.
Набридло? А є ще біологія. Ви мусите вивчити назви всіх кісток. Так. Бо це вам знадобиться? Для чого? Коли будете кататися на лижах, як, не вважайте за приклад, Andrzej Duda «Ski-президент», і зламаєте ногу, то знатимете, яку кістку пошкодили. Звучить безглуздо? Це ваша неприязна оцінка. Бо саме таке пояснення пропонує вчителька, коли її запитують про практичне застосування знань назв кісток у тілі людини.
Мені сниться сон, що я питаю вчителів хімії, фізики або математики про логічний і граматичний розбір підрядного означального складного речення?
А вчителів польської питаю про будову лімфатичної системи та прошу назвати відмінності й подібності між лімфатичною та кровоносною системами.
І не заглядаємо в Інтернет, дядечко Google — поганий. Усі знання вони мають тримати в голові. Не мають? Але як це, їх не навчили в школі? Адже вони ходили до школи. Забули? Ці знання їм сьогодні ні до чого? Ну, не смішіть мене! І якщо не відповідають одразу, то мінус. Мінус і одиниця. І загроза на півріччя, на кінець року. І батьки до школи!
Ви тоді запитаєте: як же ці діти переходять із класу в клас, мають хороші оцінки, складають іспити?
Ну, я вам відповім. Завдяки гномикам… Маленьким, невидимим істотам, які живуть у ваших домівках. Так. Саме вони стоять за силою польської національної освіти.
Гномики бувають різні. Одні сидять із дітьми по кілька годин, роблять домашні завдання, повторюють матеріал, пояснюють незрозумілі терміни, попередньо самі їх вивчивши.
Є такі гномики, не дуже приємні, які кричать на дитину, ображають, забирають розваги, карають і силою змушують дитину вчити щось напам’ять.
Є такі, що роблять усе замість дітей. Ці гномики пишуть за них контрольні, особливо тепер, під час дистанційного навчання, створюють проєкти й розв’язують завдання.
Є й такі спритні, заможні гномики, які водять дітей до вчителів на додаткові заняття, самі нічого не роблять, лише дбають, щоб доставити дитину на уроки особисто й заплатити за це. Це спритні гноми.
Є й такі, як мій: ліниві, недисципліновані, несистематичні. Просто дурні, які думають, що дитина навчиться в школі від учителя на уроці.
Так, учителі кажуть, що теж мають дітей у школі й самі працюють, і в них усе працює. Але я вважаю, що в них кращі гномики, отримані через знайомства в міністерстві, і тільки тому їм так легко все опановувати. Я б хотіла такого гнома. Якщо знаєте, де таких видають і як заманити такого додому, дайте знати.
Так і крутиться наша національна дистанційна й стаціонарна освіта, заснована на рабській праці невидимих гномиків!
І це все, що я хотіла вам сказати про освіту. Особливо тим, хто не бачить жодних проблем і вважає, що все гаразд. Якщо ваші гномики збунтуються, то побачите, як усе буде гаразд.
Вітаю.