Про цю справу нам повідомила читачка. Вона надіслала нам оголошення з парафії Кирила та Мефодія на вул. Короткій у Болеславці з коментарем: «Цікаво, коли буде новенна за богохульства костелу та педофілів, які кривдять дітей?».
Ми перевірили. Справді, на інтернет-сторінці парафії є оголошення. Виявляється, парафія вирішила «відшкодовувати Богові та Марії за богохульства й атаки на костели в Польщі, вчинені учасниками демонстрацій». Йдеться про протести щодо права польських жінок вирішувати за своє тіло та вагітність.
Із коментаря читачки випливає, що дії парафії вона сприйняла як зарозумілі.
Ідею парафії для нас також прокоментував Dariusz Sas, постійний учасник демонстрацій на захист прав жінок:
Я дуже радий, що в костелі проситимуть пробачення за богохульства, вчинені перед Богом. Зрештою, я сам вважаю, що кожен католик, якщо він вірить у бога, повинен просити пробачення за богохульства. Я лише не розумію, чому вони починають просити свого бога пробачення за учасників демонстрацій? Можливо, їм варто почати просити свого бога пробачення за тисячі зґвалтованих дітей у костелі, можливо, їм варто просити свого бога пробачення за священників-педофілів, можливо, їм варто просити свого бога пробачення за інституційне прикриття педофілів у костелі, можливо, їм варто просити свого бога пробачення за дуже розкішне життя своїх ієрархів, яке не відповідає проповідуваному моральному зразку, можливо, їм варто просити свого бога пробачення за зрощення костелу з партією PiS? Якщо вони попросять свого бога пробачення за всі ці жахливі вчинки та злочини, я із задоволенням попрошу пробачення в людей, яких образила словесна експресія на протестах.
Для нас також висловилася одна з демонстранток, Kinga Gęsicka-Biały:
Чи богохульства учасників демонстрацій болять Бога більше, ніж кривда, заподіяна дітям за мурами «костелу», які не лише втратили там чистоту, дитинство й усе життя, а й віру в те, що Бог узагалі існує...? Адже Бог за добро винагороджує, а за зло карає. У чому завинили ці Божі діти? Коли дитина не зрозуміла й ігнорована батьком (як ми, «діти польського костелу»), у ній народжується злість, яка росте, мов дріжджове тісто... і вибухає, наче вулкан! Тоді дитина демонструє свою злість. Тож якщо Бог не бачить зґвалтованих дітей у плебаніях, то, безперечно, червоні блискавки на мурах для нього також нічого не означають. Польський Бог бачить не все. Чому в сучасній Польщі священник покладає на жінку та її ненароджену хвору дитину хрест на плечі? Чому саме костел має вирішувати за мою совість? Мій костел — у мені. Мій Бог і моя віра — у мені. Моє тіло — це моє тіло, а мій вибір — це мій вибір і вибір моєї власної совісті!
Люди з костелу Кирила та Мефодія молитимуться до померлого папи, янгола Михаїла та безпосередньо до Бога. Вони робитимуть це ще протягом восьми днів.