Письменник і мандрівник Mariusz Wilk приїхав до Bolesławiec у День незалежності. Організатори зустрічі в Piwnica Paryska представили гостя як першого речника Wałęsa. Ми мали говорити про свободу. І Wilk говорив про свободу, але про ту, яку знайшов у північній глушині Архангельської області Росії.
Ми живемо в такі часи, коли розмови про свободу потрібні. Тому тема зустрічі з Wilk, запропонована організаторами (Via Sudetica та Jacek Ostrowski), була цілком доречною. Перші запитання із залу стосувалися періоду зміни системи та рішення гостя виїхати з Польщі.
Однак автор «Konspira» не хотів поринати у спогади ветерана. Опозиційний діяч, двічі інтернований у вісімдесятих роках, речник Wałęsa, головний редактор підпільної преси, який виїхав із Польщі на початку дев’яностих, сьогодні спостерігає за внутрішньою політичною сценою з перспективи полярного кола й вважає, що зовсім не віддалився надто далеко.
Bogusław Nowak, який вів розмову, з великою пошаною звертався до Mariusz Wilk. Він питав, чи міг би той розповісти щось про Wałęsa, розкрити кілька фактів із тих героїчних часів. Адже в Польщі з’явився якийсь Zyzak — історик, який паплюжить ідеали. Але Maro Wilk лише зневажливо назвав Zyzak «Зигзагом» і сказав, що саме народилася його донька, і тепер вона для нього важливіша за Wałęsa.
Але коли пролунало запитання про круглий стіл, гість вечора, який не хотів нічого коментувати й висловлювати оцінки щодо давніх друзів, прочитав нам вірш Stefan Adamski. Він сказав, що під строфами друга сам підписується й вважає їх відповіддю на те, чим для нього був Круглий стіл. Вірш подаю напам’ять…
Запис до альбому панни S
Хто ж тебе не кохав, Jacek, Janek,
Не бракувало тобі коханців
Я теж оспівував твої принади
серед натовпу твоїх залицяльників
Твоїм Блукаючим лицарем я був
списом за твою честь ламався
І фехтував, як умів
Так, так, я за тебе так бився […]У салонах ти тоді не бувала
Мешкала по підвалах
Зізнаюся, чудово виглядала
Emilia Plater — диво-діва…Бо молитовно стояла під фігурою
Справді, виглядала мило
Хоч я вже тоді побоювався
що колись станеш фанатичкою. […]Прекрасно танцювала карманьйолу
і вела народ на барикади
а тепер я тебе…
Доспівай собі цей ритм до своєї зради […]Jacek помер, Janek замовк
Інші ж розпродають етос
А хтось мав би тобі сказати
правду про тебе, тож скажу […]Сам не знаю, коли ти змінилася
Ти, така цнотлива, не дозволю
а потім спідницю вгору
і канкан на круглому столі
І до кожного ти була милою
і зразково усміхалася
І на цьому столі кохалася з ким завгодно […]
І тоді я подумала про всіх тих, хто повернувся до вільної Польщі після виборів 1989 року. І про тих, хто з неї не виїхав, але також боровся. Про тих, хто співав разом із Jan Kisiliczyk пісню на зустрічі з Danuta Maślicka, яка презентувала свою книжку «Znikopis. Pamiętasz była Solidarność». Про тих, кого на інтернет-форумах називають «солідарнюками». Я подумала про всіх, хто не лише виборов для себе цю свободу, а й творить її сьогодні. Іноді краще, іноді гірше. Розгублені, як більшість із нас, у новій дійсності й щодня робимо вибір. У Четвертій Речі Посполитій, а може, у П’ятій або знову в Третій. Людина без перспективи може збожеволіти від цих змін.
У нашій вільній батьківщині ми маємо обрані нами сейм і сенат, і президента, і погані закони, і погані правила, і IPN, і Отця Rydzyk. Сьогодні ми вже навіть не знаємо, чи перемогла «Солідарність», чи Круглий стіл був зрадою. Ми постійно запитуємо себе, що пішло не так. Мало хто пам’ятає цей етос, героїчну боротьбу «Солідарності». Навіть у школах про це не вчать.
Здавалося б, Mariusz Wilk підняв цей час і зберіг його в бездоганному вигляді. Ми хотіли почути щось важливе про нас, про наш вибір, про новітню історію, яку він творив. А дізналися, що цивілізація білої людини помирає, послухали про ведмедів, які відсувають камені в пошуках мурах, про тишу та буддійських монахів із монастиря в Бурятії (Російська Федерація), які подарували Wilk намистини із сандалового дерева, нанизані на шнурок.
Цей різновид чоток гість перебира́в у руці протягом усієї зустрічі, а на запитання про значення предмета пояснив, що це, зокрема, добрий спосіб заспокоїти нерви. Коли в аеропорту Варшави його багаж не прибув, перший речник Wałęsa кілька разів прокрутив намистини в руці й уникнув нервування.
Mariusz Wilk міг би привезти нам кілька мільйонів намистин із буддійської Бурятії. Нам, у Польщі, дуже потрібне щось для нервів, щоб і далі в повсякденній боротьбі обирати свободу, яка є тут, а не під полярним колом.
Grażyna Hanaf