Grażyna Hanaf і Dariusz Uściński поговорять про поцілунки жіночої руки, про те, як культурно чхати і скільки емодзі можна надіслати в одному SMS. Також вони замисляться над тим, що нам дає кіндершту́ба, тобто ретельне виховання, винесене з родинного дому, і як пізнати savoir-vivre, що діє в певній культурі, тобто знання чинних звичаїв та хороші манери.
Dariusz Uściński:
Без хорошого виховання можна прожити, але чи хочемо ми так жити?
Хороше виховання нам потрібне. Варто перефразувати вислів проф. Bartoszewski про чесність так: Варто бути культурним, хоча це не завжди вигідно.
Кіндершту́ба є основою, фундаментом, винесеним із родинного дому.
Я не радив би так званого безстресового виховання. Невже ми хочемо, щоб не було жодних правил виховання?
Важливо пристосовуватися до звичаю, що панує в певному культурному середовищі.
Відповісти на хамство хамством? Це некультурно.
Колись палити було дозволено в кожному місці. Тепер це змінилося.
Постійна гра з телефоном, який важливіший за співрозмовника, за іншу людину, є некультурною.
Дрес-код допомагає відповідати ролі.
Мене дратує псевдоджентльменська та псевдокультурна поведінка.
Вітається лише господар, наприклад, на порозі свого дому.
«Смачного» має побажати також господар або кухар, який приготував страву.
God bless you («На здоров’я») — цей вислів був пов’язаний, зокрема, з епідемією чуми. Раніше він мав захищати від найгіршого.
Поцілунок руки в усьому світі сприймають інакше, ніж у Польщі. Він допустимий, якщо чоловік і жінка цього хочуть.
У дипломатичному протоколі та ділових відносинах поцілунок руки недоречний.
Саме жінка (під час привітання) першою простягає руку чоловікові. Навпаки — некультурно. Керівник першим простягає руку підлеглому, старший — молодшому.
Потиск руки під час привітання не може бути як дохла риба чи як хватка коваля.
Золоте етичне правило — ставитися до інших так, як ми самі хотіли б, щоб ставилися до нас.