Józef Król, президент Bolesławiec у 1990–1998 роках, віцегубернатор Єленьогурського, а потім Нижньосілезького воєводства; колишній районний радник:

30 років тому в нашому суспільно-політичному житті сталася надзвичайно важлива подія. Тодішня влада — нагадаю: уряд Tadeusz Mazowiecki — захотіла поділитися владою. Так виникло територіальне самоврядування, якому визначили окремі завдання та окремі доходи. І ми мали самі тут управляти.

Це були цікаві роки й цікаві часи, адже сталося дуже багато і дуже багато вдалося зробити.

І додає:

На початку ситуація була не надто хорошою. У нашому місті, Bolesławiec, не було очисних споруд і полігону для відходів. Ратуша була в руїнах. Не було доріг, тротуари були занедбані.

Але суть самоврядування полягала в тому, що ми, ставши тут господарями, знали, що і як робити. Виявилося, що після двох термінів мого президентства нам вдалося надолужити всі відставання. У місті збудували очисні споруди, сучасний полігон для відходів, малу об’їзну дорогу міста вже на першій ділянці відкрили для руху, відремонтували ратушу та зробили багато-багато іншого.

Польща 90-х років — це була Польща в ремонті, Польща, що інвестувала. Тоді ми заклали фундамент, основу для розвитку міста, адже якби не було таких інвестицій, як очисні споруди чи полігон для відходів, не було б і інвесторів. А вони вже тоді прийшли до нас і створювали робочі місця. Нагадаю: компанії Bader, Zehnder, IBF. Це був надзвичайно динамічний розвиток місцевої спільноти.

Що було найскладнішим?

J. Król:

Проблем було багато, нам довелося вчитися демократії.

І одразу додає:

Ми вміли внутрішньо розподілити владу й зайнятися проблемами міста. Це був перший урок, який ми засвоїли. Ми не займалися собою, не займалися сварками.

А також зазначає:

Коли сьогодні дивлюся на самоврядування з перспективи тих років, мені трохи шкода того, що відбувається нині. Сьогоднішня влада ставиться до самоврядування не як до партнера, а як до суперника. На жаль, відбувається повільна централізація: забирають завдання, забирають гроші. Це недобрі процеси.

Ми, які тут живемо, створюючи територіальне самоврядування — адже це всі мешканці, — повинні захищати цей здобуток. Захищати всіма доступними методами. Бо це варто робити і це потрібно.