Усі вчителі кинулися надсилати уроки в електронний щоденник відповідно до наказів згори. Деякі зробили це з кращою, власною ідеєю, інші не мали ідеї, бо ця ситуація застала зненацька кожного, зокрема й учителів. Пан міністр, щоб показати свою діяльність, наказав. Директори та вчителі виконали, як уміли, навіть якщо наказ був безглуздим, без плану і просто дурним. Наша читачка надіслала нам інформацію, яку отримали учні з класу її дитини одразу після закриття шкіл, і запитала: то ми маємо сидіти вдома чи гуляти? Інформація звучала так:
[…] рекомендує, щоб під час вільних від школи днів діти займалися такими видами активності:
щонайменше годинна прогулянка щодня
тренування з персональним тренером або ранкова гімнастика (доступні відео) щонайменше раз на день […]
Учні могли спокійно ігнорувати завдання та вказівки, які надсилали їм в електронний щоденник від дня закриття школи, бо не було жодних правових підстав для того, щоб реалізовувати навчальну програму. Надсилання завдань і їх виконання учнями послужили лише писівському міністру Dariusz Piontkowski для продовження пропаганди успіху на TVP.
Дистанційне навчання має розпочатися лише 25 березня. За словами міністра, школи готові до дистанційного навчання. Це вигадка. Учителі не мають інструментів і підготовки для дистанційного навчання. Надсилання вказівок електронною поштою та посилань на YouTube або інші безкоштовні сайти не є дистанційним навчанням. Наші діти знову стануть піддослідними кроликами в доведенні того, як чудово уряд дбає про освіту учнів у добу кризи.
Такого ляпу, як вироблені MENправові норми дистанційного навчання, світ не бачив. Учителям під керівництвом свого директора було б легше піднятися на Еверест без кисню, ніж за кілька днів пристосуватися до цих норм, вигаданих відірваними від реальності божевільними.
Педагоги з досвідом закликають: дайте вчителям, дітям і батькам хвилину перепочинку, спокою, відпочинку. Найважливіші — зв’язки, а не тести, завдання чи твори. З нами сталося те, чого досі ніхто не переживав. Ніхто не вчиться добре в стані стресу. Не дозволяймо ставитися до наших дітей як до об’єктів, бо потрібно доводити, що уряд усім керує.