У березні ми повідомляли, що в Президентському палаці у Варшаві відбулася церемонія вручення високих відзнак полякам, які рятували євреїв під час війни. Командорський хрест ордена Відродження Польщі посмертно отримав Feliks Kwarciak з Bolesławiec. Відзнаку від імені нагородженого отримали його доньки: Halina Karolik та Regina Mikulska з Bolesławiec. (Хрест тоді також отримав Piotr Kwarciak).
З нагоди Дня незалежності ми хотіли представити постать батька покійного Feliks Kwarciak — Piotra, який також є постаттю, що має великі заслуги перед Польщею. І який був безсумнівним прикладом для мешканця Bolesławiec, якого нагородив президент Andrzeja Dudę.
Piotr Kwarciak народився 1901 року в Częstochowa. Батьки рано померли, його виховувала тітка. Коли йому було 16 років, він утік із дому, щоб вступити до Легіонів Piłsudskiego. За участь в обороні Lwowa дідусь пані Reginy отримав Хрест Хоробрих і землю в Dubno — тоді ще польській — Волині.
У місцевості, розташованій за 100 км від Lwowa, він зустрів кохання всього свого життя, з яким мав трьох синів: Alfreda, Anatoliusza і Feliksa.
У міжвоєнний період P. Kwarciak працював у в’язниці. Уже тоді він… підгодовував ув’язнених. (Родина припускає, що те, що він був доброю людиною, врятувало його від заслання до Сибіру).
— Життя мого прадіда — чудовий матеріал для фільму, — сказав нам у березні Bartosz Mikulski, правнук героя цього тексту.
Коли під час війни в Dubno створили гетто, єврейській родині вдалося з нього втекти. Piotr Kwarciak погодився прийняти під свій дах близьких свого друга. Мало бути четверо людей. Прийшло… п’ятнадцятеро.
Прадід пана Bartosza тоді пояснював усій своїй родині: ми допомагаємо нашим сусідам і друзям. Те, якого вони були віросповідання, не мало значення.
П’ятнадцятеро євреїв переховувалися в родині Kwarciak близько 20 місяців. Усі пережили війну, зокрема Michał Fiszer, батько відомого сьогодні в усьому світі оперного співака Dudu Fishera. (Важливо, що коли D. Fisher нещодавно був у Польщі, він дуже наголошував — і не перекручував прізвище, — що його родину від знищення врятувала польська родина Kwarciak).
Родина плекає пам’ять і про Piotra Kwarciaka, і про його сина. Пані Regina та пан Bartosz підкреслюють мужність предків. І пишаються ними. — Відомо, чим це загрожувало. Якби все розкрилося, загинули б усі, — кажуть вони. — Куля в голову. Або їх спалили б живцем.
Адже могло статися так, що ні пані Regina, ні пан Bartosz ніколи не з’явилися б на світ…
Під час Другої світової війни Piotr Kwarciak був призваний до Народного Війська Польського, з яким дістався Skierniewice. Тоді листування, яке він підтримував із родиною, раптово обірвалося.
Що сталося? Родина припускає, що його вбили совєти, бо дружина вшила йому в мундир фотографію часів… Легіонів Piłsudskiego. — Ми побоюємося, що хтось його видав, — каже пані Regina.
Родичі понад рік чекали в Dubno на будь-яку звістку від Piotra. Адже він обіцяв, що повернеться й забере всіх до Częstochowa.
Нічого з цього не вийшло. 1946 року надійшов лист російською мовою, у якому дуже лаконічно повідомлялося родині Kwarciak, що солдат захворів і помер під Skierniewice. Без жодного пояснення, яка хвороба стала причиною його смерті і де його поховали. Зневірена родина останнім транспортом виїхала до Міста Кераміки.
Подальші пошуки могили не дали результату. Це не вдалося ані родині Kwarciak у 1960-х роках, ані нещодавно родині Mikulski. Хоча останні намагалися щось з’ясувати і через PCK, і через IPN.
Живі родичі хочуть тепер ушанувати Piotra Kwarciaka символічною могилою в Bolesławiec.
Після P. Kwarciak родині Mikulski залишилося чимало пам’яток, а також вірш із тих часів. Цей текст пані Regina та пан Bartosz пам’ятають так:
Польща мала біду з трьома сусідами.
Вони забрали нашу землю, кричачи: «нема Польщі, нема».
Аж тут гуркіт гармат сколихнув усю країну
І сусіди побилися між собою.
І повстає наш дід, прадід, який за Польщу воював:
«Буде Польща, коменданте, лиш нас поведи!
Бо ми воювали, бо ми поневірялися».
Аж тут пробила омріяна дідами й прадідами година
І Польща відновила незалежність 11 листопада.
Майже всі члени родини знають цей вірш напам’ять. Незабаром його вивчить і синок пана Bartosza.