Колись я мала таку ідею для соціальної реклами. На великому білборді я хотіла розмістити дві фотографії вагітних жінок. Обидві сфотографовані здалеку, вони обіймають свої великі животи, зосереджені на собі, у м’якому світлі. Під обома я розмістила б напис: майбутня мама. Через тиждень я змінила б фотографії та підписи. Жінки залишилися б ті самі, але одну обіймав би її чоловік або партнер, а підпис під фотографією звучав би: сім’я. А на другій було б написано: я залетіла, я підлітка.
Їхнє материнство взагалі не змінилося б. Лише ставлення до жінок радикально змінилося б.
Мати, яка «залетіла», не стане героїнею. Навіть те, що вона народить свою дитину, згідно з польським законодавством не робить її кимось винятковим. У Польщі матері не мають прав на власне тіло. Коли вони вагітніють, їхню долю визначають плід і кримінальний кодекс.
Батьки — один залишиться зі своїм потомством, інший зникне після статевого акту. Обидва мають вибір. Вагітна жінка вибору не має. Особливо якщо до того ж їй ще немає вісімнадцяти, вона «залетіла», а коханець зник. Така дівчина — мати нижчого ґатунку.
Спочатку вона дізнається, що вона повія, та ще й дурна. Потім її почнуть карати різними способами. Про батька ніхто не згадуватиме. Хлопцеві, що природно, треба нагулятися. Дівчина повинна тримати ноги разом. І не провокувати. Бо вона ж мусила його спровокувати. Або короткою спідницею, або декольте до пояса. Молоді дівчата сьогодні такі вульгарні та розбещені. Самі лягають із чоловіками в ліжко, тож отримують те, на що заслуговують.
І дуже бояться, коли менструація затримується. Пишуть відчайдушні дописи на форумах. Коли найгірше підтвердиться, вони будуть позбавлені прав і невидимі в найбільш пронаталістській країні світу.
Доповідь із форуму Onet.dziecko.pl:
«Привіт усім, мене звати Івона, мені 17 років […] і через 8 місяців я стану мамою. У мене є хлопець, від якого я вагітна, але йому 17 років і він п’є… Батьки наказали нам одружитися, але я не впевнена… Це рішення мене лякає. Крім того, він сказав, що коли я народжу, його не буде зі мною, бо йому це не на руку і він не хоче ні шлюбу, ні дитини. Мені важко про це писати, але я звертаюся до вас по допомогу!!! Одного дня він сказав мені, що я була іграшкою, що він побився об заклад, що переспить зі мною, і це сталося… Ми обоє цього хотіли, але коли я сказала йому про дитину, він більше цього не захотів. Тоді він також сказав, що більше не буде зі мною…».
Неповнолітня мати як батько для польського законодавства не існує. Її доходи рахують разом із доходами законних опікунів, тому вона не має шансів на допомогу чи соціальну виплату. Навіть якщо вона нічого не заробляє, на папері їй покажуть дохід. Суди автоматично передають батьківські права бабусям і дідусям. Права на дитину та дієздатність для здійснення будь-яких юридичних дій неповнолітня мати набуває лише тоді, коли вийде заміж. Тому іноді вона змушена вийти заміж за батька дитини, так само як і він змушений одружитися з нею. Статистика безжальна — 80% таких шлюбів розпадаються.
Вагітність серед підлітків називають чумою та епідемією. Яка ж це інша мова, ніж та, що лунає в милих барвистих журналах для майбутніх щасливих мам.
Польська держава взагалі не підтримує матерів, а неповнолітніх — особливо. Вона залишає їх сам на сам зі складною економічною та соціальною ситуацією. Соціальні виплати для жінок із дітьми роками обмежують. Батьки вагітної підлітки несуть за неї фінансову відповідальність, і саме на їхні плечі ляже утримання доньки та її дитини. Неповнолітню вагітну жінку не вважають об’єктом особливої турботи нашої держави. Нікого не цікавить ані те, за що вона житиме, ані те, як продовжить навчання, ані чи знайде роботу.
Неповнолітня мати зазнає соціальної ізоляції. У неї майже немає шансів знайти місце на ринку праці. Це безсилля та безнадія часто стають її способом життя. Якщо вона здасться, бо вона гірша, то залишатиметься такою все життя.
Якщо їй пощастить і в неї будуть розумні, люблячі батьки або толерантна школа, їй вдасться пережити це і навіть закінчити навчання. Через роки неповнолітні мами згадують перший період материнства як пекло. Якщо вони його пережили, то завдяки лише собі та допомозі небагатьох доброзичливих людей. Пронаталістська держава відсуває їх на узбіччя, у небуття. Не бажаючи бачити те, що є аморальним, а отже, не повинно існувати.
З нагоди минулого Дня матері я хотіла написати саме про них. Про мам, яким буде важко радіти появі дитини на світ. Про жінок, яким буде складно переживати вагітність як чудовий досвід. Бажаю їм, щоб настали часи, коли в Польщі ми піклуватимемося про кожну маму однаковою мірою та з однаковою любов’ю.
Дослідження GUS: 7% вагітностей у Польщі 2001 року були вагітностями жінок віком до 18 років.
Grażyna Hanaf