Біля пам’ятника солдатам 2-ї армії Війська Польського сьогодні пролунало багато мудрих і зворушливих слів.
Tomasz Gabrysiak, староста болеславецький:
Ми відзначаємо 74-ту річницю завершення найкривавішої, найбільш варварської війни в історії світу. Війни, яка забрала найбільше цивільних жертв.
Поляки брали участь у цій драмі від першого дня. І саме поляки зазнали одних із найбільших втрат, спричинених воєнними діями. Ми втратили понад п’яту частину громадян. Ми втратили понад сорок відсотків національного багатства, майже половину культурних цінностей.
Найболючіше те, що ми втратили еліту нашої країни. Загинули лікарі, учителі, науковці — ті, хто творив молоду демократію Другої Речі Посполитої.
Поляки були на всіх фронтах війни. Вони боролися й гинули за нашу свободу та свободу всіх народів, які страждали. Чи вдалося цього досягти? Тоді, 8 травня 1945 року, всі були переконані, що ми незалежні, вільні й у безпеці. Швидко виявилося, що рішення щодо нашої держави були ухвалені раніше: у Ялті, Тегерані, Потсдамі. Ми вже не перебували під німецькою окупацією, але наша свобода була неповною. Комуністи почали контролювати наше життя, нашу державність.
Через роки ми є членами НАТО та Європейського Союзу. Здається, це гарантує нам безпеку й суверенітет. Однак ми не можемо забувати, що про свободу та суверенітет маємо дбати самі, берегти їх. Для покоління, яке нині вступає в доросле життя і будуватиме Польщу, війна є чимось нереальним. Наше завдання — нагадувати молоді, що це справді сталося; що немає польської родини, яка під час війни не втратила б когось.
Свобода й незалежність — це не те, що дається раз і назавжди. За нашу свободу та незалежність ми заплатили ранами й смертю мільйонів поляків. Пам’ятаймо про людей, які відходять, про ветеранів, колишніх солдатів та їхні родини. Вони є свідками тих страшних часів. Від них ми можемо багато чого навчитися.
Stanisław Chwojnicki, член правління Болеславецького повіту:
Ми, мешканці Болеславецького повіту, винні ветеранам і колишнім солдатам особливу повагу та вдячну пам’ять.
Саме вони у значній кількості були першими поселенцями на цій землі. Вони першими формували польську дійсність.
Скаутмейстер Zdzisław Abramowicz::
Усі ветерани й кожна окрема людина, яка будувала сьогоднішню горду, вільну Польщу, назавжди мають залишатися в нашій пам’яті, у пантеоні святості нашого народу.
Але самі пам’ятники, самі урочистості мало що змінять, якщо ми не виховуватимемо молоде покоління в дусі патріотизму. На щастя, більше не потрібно приносити криваві жертви; працею та чесним життям ми будуємо майбутнє Польщі. Передусім любов’ю до батьківщини, навчанням того, що твоя батьківщина не там, де краще платять, а тут, де її потрібно будувати власними руками. Біля праху й могил тих, хто віддав життя, ми повинні присягати, що наші молоді покоління стоятимуть на сторожі суверенітету та свободи Польщі, на сторожі віри наших батьків.
Ми повинні думати про себе як про гордий, винятковий народ. Саме такий меседж має лунати на весь світ.