Чи підуть учителі на вибори й проголосують за іншого кандидата або кандидатуру, чи мобілізують свої родини, близьких і друзів? Я щиро їх до цього закликаю. Саме наші вчителі (Нижня Сілезія та Опольське воєводство) можуть сказати цій некомпетентній високопосадовиці «НІ». Зупинити її на шляху до Брюсселя, де вона й надалі компрометуватиме Польщу та стане на бік поганої системи освіти. Вони можуть зробити це вже не як професійна група, а як громадяни з активним виборчим правом.
Страйк засмучував мене не як матір учениці, а як громадянку цієї країни. Нам було добре без школи з перевантаженою програмою, застарілими методами навчання, перевтомленими та стресованими вчителями без професійної підтримки. Вважаю, що ця пауза пішла на користь усім дітям. А історії про заплаканих двоюрідних сестер-старшокласниць через неможливість виправити оцінку під час страйку треба віднести до казок тролів.
Мені було сумно бачити, як уряд і правляча партія можуть атакувати власних громадян: жорстоко, люто й безжально. Нападати на людей, яким потрібно допомогти відновити повагу, авторитет і силу — саме заради блага дітей. Кожен із учителів має працювати над власним почуттям цінності, але значно легше працювати над собою в доброзичливому середовищі. Важко, щоб власна гідність виросла на безплідній землі, отруєній урядовими кампаніями цькування.
Мені було сумно, коли я дивилася на зусилля вчителів зберегти гідність. Як їм доводилося доводити, що вони теж люди, що вони не верблюди, що мають почуття, що мають права, що хочуть добра.
Тому я вважаю, що ще є шанс на реванш. Учителі — величезна й впливова соціальна група. Це сила біля урн — і тих, що у травні на виборах до Європарламенту, і тих, що восени на виборах до сейму. Дозволю собі написати так: дорогі вчителі, я розраховую на вас — що ви підтримаєте мене та інших громадян Польщі в послабленні партії вибіркового права й часто великої несправедливості.