У попередньому тексті я розповідала, як нелюдяно та цілковито позбавлено емпатії поводилися з поні під час цьогорічного Bolesławieckiego Święta Ceramiki. Тварини всю суботу стояли на проїжджій частині на перехресті вулиць біля Asnyka та просто поруч із великою каруселлю, під рекламним щитом. Увесь день на так званій «пательні», за спеки понад 30 градусів.
Як я згодом дізналася, поні оглянув ветеринар, який заявив, що все гаразд; невже забули про Закон про захист тварин, у якому чітко зазначено, що тварині потрібно забезпечити приміщення, яке захищає від холоду та спеки, і постійний доступ до води?..
На жаль, протягом двох днів зауваження мешканців Bolesławiec, які регулярно вказували, що поні все ж варто забезпечити тінню, не справляли жодного враження на власницю чотириногих.
У неділю історія повторилася, і тварин відвели точно на ті самі місця, які вони займали напередодні. Близько 12:00 ми з сестрою підійшли до їхніх «опікунів», і тоді один із працівників почав поводитися щодо нас агресивно та вульгарно. Він фотографував нас, стверджуючи, що ми переслідуємо його колег і власниць, розмахував руками. Він ішов за нами близько 100 метрів і кричав, щоб ми припинили фотографувати й «з***», що «ніхто не чіпляється, тільки в нас якась проблема».
На щастя, за кілька хвилин справою також зацікавилася пані Anna Ryżewska, колишня голова та секретар Stowarzyszenia Pomocy Zwierzętom, яка й надалі активно бере участь у житті організації. Вона помітила, що поні не мають води. Викликала на місце поліцію і дуже по суті виклала всю ситуацію.
Після бурхливої дискусії з власницею чотириногих і правоохоронцями тварин мали перенести на затінену територію навколо міського ставка. Власниця запевняла, що знає, де це, але після нашого відходу працівники відвели їх на майданчик перед рестораном Jazzva.
Коли, повертаючись додому, я помітила, що коні й далі не мають тіні, то звернула увагу «опікунів», що вказане місце розташоване трохи далі і що там поні буде справді краще. Однак той самий працівник, який раніше мені погрожував, словесно атакував мене, натомість власниці повністю проігнорували мене й продовжували водити тварин із дітьми.
Невдовзі справу знову передали поліції — цього разу це зробила колега пані Ania, чутлива до кривди, завданої тваринам. Цього разу втручання було вже настільки ефективним, що коней забрали та вивезли за межі міста.
Усю справу — певною мірою — було розв’язано, однак пані Ania звернула увагу на інше важливе питання. Власниці цих поні стверджували, що мають стайню. Звісно, вони не хотіли сказати, де саме, але, знаючи номерні знаки автомобілів, дізнатися це нескладно.
На жаль, я навіть не хочу думати, як там дають собі раду з іншими тваринами…
Як ви вважаєте?