Цьогорічне Болясловецьке свято кераміки зібрало надзвичайно багато і туристів, і самих мешканців Bolesławiec. На тутешній Ринковій площі можна купити справді красиві вироби — традиційно, від кераміки до одягу, прикрас, місцевих смаколиків і всіляких виробів ручної роботи. Тут також є паради людей із глини, виступи чудових артистів, розваги біля сцени, не бракує парку атракціонів і численних розваг для дітей. І саме тут починається жах.
Я виходжу з дому перед 10:00, спека вже ллється з неба. На головному торговому майдані минаю людей із собаками, які смикають своїх підопічних, бо ті плутаються під ногами…
На залитій сонцем площі за комплексом басейнів Orka, у єдиному трав’яному центрі всього цього гармидеру, на площі близько 20 квадратних метрів нерухомо стоять 5 осідланих поні. Часом трапляється клієнт у вигляді 20- чи 30-кілограмового малюка, який простягає ручки; поні, якого веде «опікун», робить із ним коло навколо майданчика.
Через 3 години поні зникають із трав’яного загону й опиняються в самому серці заходу: тіні немає, коні стоять на тротуарі, температура близько 32 градусів. На тваринах попони (різновид накривки під сідло), а поверх них — ще шкіряна підстилка з хутряною підкладкою та чорні шкіряні сідла.
Удома я телефоную до Інспектора із захисту прав тварин, до Straż Miejska у Bolesławiec і зрештою до поліції. В інспекції залишаю повідомлення на автовідповідачі, чергова працівниця Straż Miejska повідомляє, що вони вже отримали кілька подібних звернень, але повноваження служб не дозволяють їм втрутитися в цю справу. Поліція стверджує, що має дуже багато повідомлень і може приїхати навіть через дві години — перевірити, чи мають коні воду.
Ми повертаємося на фестиваль і терпляче чекаємо, але ніхто не з’являється. Очевидно, місто отримало гроші — і більше нічого не має значення. Міські служби не цікавляться проблемою, хоча отримали щонайменше десяток таких повідомлень… Чому? Скільки для міської адміністрації варте це мовчання?..
Я вирішую поговорити з донькою власників поні, на яку раніше вказав працівник. Запитую, чому тварини стоять під палючим сонцем у всій амуніції (яка гріє, мов кожух!); торкаюся одного з них і відсмикую руку, бо шкіряна попона обпікає. Дівчина стверджує (цитую дослівно): «але вони не вдягнені, це взагалі не одяг, у них є вода. Ви коли-небудь були на кінних змаганнях? (Я якраз їздила верхи й була там, тож знаю, що вона бреше). Там коні цілий день на сонці, і піт із них ллється струмком, а ніхто не здіймає галасу».
На наступні закиди щодо відсутності укриття в тіні вона відповідає: «а якщо в мене є поле, то що ви думаєте, вони теж стоять (коні) на сонці, бо що — коли спекотно, їм не виходити? А собаку ви в гарний день не вигулюєте?»
14:30, 31 градус, «опікуни» поні роздягнені «як на бульйон»; тварини ходять під сонцем у найбільшу спеку, а діти, які не вміють сідати верхи, б’ють їх по боках. Матусі фотографують, і всі дуже радісні… Клієнтів не бракує.
За мить до мене підходить охоронець, бо пані з поні поскаржилася йому, що я її фотографую. Ми трохи розмовляємо, я бачу, що ці поні йому справді подобаються. Він знову підходить із повідомленням від пані X. Коли я запитую про правові підстави, він відступає. Повертається до тварин і гладить їх.
21:00. Поні, серед п’яних свистків, гучної музики та річки людей, досі працюють. Тварини дуже втомлені, майже кожен перехожий запитує, чому вони такі сумні.
Сьогодні (в неділю) поні знову кататимуть. Уже з 10:00 ранку.
Ми не з одного тіста. Багатьом, як у Orwell, здається, що вони рівніші за інших. Не даймо себе обдурити цією порожнечею та неуцтвом. На Bolesławieckie Święto Ceramiki стільки розваг, що нам не потрібні тварини для задоволення наших примх.