Нова скульптура Казимежа Кальковського, усебічно обдарованого митця, постала в Болеславецькому осередку культури – Міжнародному центрі кераміки. Istotne.pl брали участь у витягуванні твору з печі. Митець приїхав до болеславецької майстерні на запрошення директорки BOK – MCC Еви Лієвської-Малаховської. Скульптуру він створював майже три тижні, працюючи по 12 і більше годин щодня, безперервно кожного дня.

Під час конструювання скульптури митець також провів короткі майстер-класи для дорослих учасників занять із образотворчого мистецтва в осередку. Учасники майстер-класів могли ознайомитися з новими для них техніками та почерпнути трохи знань про майстерність митця.

Казимеж Кальковський презентував свої роботи в Німеччині, США, Бельгії та Люксембурзі. У доробку митця – участь у 50 персональних і понад 30 колективних виставках. Серед його важливіших робіт – вітражі, скульптури в костелі в Гданську-Примор'ї, а також стації Хресної дороги в костелі в Страшині. У Болеславці ми приймали митця, зокрема, під час Міжнародного керамічно-скульптурного пленеру.

У місті кераміки Казимеж Кальковський знайшов спокій і простір для творчої роботи.

– Тут для мене розкішні умови, – каже митець. – Майстерня чудова, піч пристосована для випалювання великогабаритних виробів, і тут немає жодних зовнішніх подразників. Сюди входять родина, друзі, телефони, банки, собаки, коти... Людина зосереджується тут лише на роботі. А її я починав щодня о 10:00 і закінчував о 22:00, а по п'ятницях, суботах і неділях працював навіть до першої години ночі, – додав Казимеж Кальковський.

Митець не назвав свою скульптуру, бо вважає, що відсутність назви сильніше стимулює уяву глядача. Тому наші читачі мають чудову можливість дати назву роботі Казимежа Кальковського.

– Людина напрацюється, кілька тижнів важкої праці, – пояснює митець. – А потім називає те, що створила, щоб глядач прочитав табличку під роботою, кивнув головою і пішов далі. Коли назви немає, глядач мусить сам здогадатися, що насправді бачить. Якось мене запросили до Оснабрюка, до математичного університету, де я влаштовував виставку. У метушні підготовки я забув розмістити під роботами назви. Ректор університету, за походженням поляк, був нажаханий. Він сказав мені, що німці повинні мати все описане. У них має бути назва, пояснення назви, легенда та пояснення цієї легенди. Однак до відкриття виставки залишалося п'ять хвилин, тож із підписами вже нічого не можна було зробити. Я запитав ректора, чи має він хороших перекладачів. Мав – це були історик мистецтва та видатний поет. Я сказав, що просто розповідатиму щось про ці скульптури кожному, хто запитає. Під час відкриття виставки студенти справді були дезорієнтовані, не бачачи підписів під скульптурами. Найсміливіші підійшли до мене й запитали, чому я не назвав свої роботи. І тоді за допомогою перекладачів я представив їм таку теорію: це математичний університет, де студенти займаються абстрактними поняттями значно ширше, ніж митці. Я запропонував студентам активізувати сіру речовину й спробувати самим назвати те, що вони бачать. Перекладачі чудово це переклали, і сталося щось надзвичайне. Студенти мали настільки неймовірні й незвичайні ідеї щодо моїх скульптур, що я сам виніс із цієї виставки стільки задумів, як ніколи раніше, – розповів нам цю історію Казимеж Кальковський.

Ми також заохочуємо наших читачів: самі назвіть скульптуру митця. Це цікавий і дуже приємний досвід.