Книга Izabela «Щастя мені до лиця» — це збірка оповідань з її особистого життя, переплетених із пропозиціями вправ для читача. Історії та розділи розповідають про життєві рішення, любов, подорожі, гармонію, здійснення мрій, важкі моменти, страх, гроші та здоров’я. Одним словом — про всі життєві справи, які стосуються нас щодня. Izabela ділиться з нами тим, як виникла книга, і розповідає, як допомагає жінкам і чоловікам знайти особисте щастя.
Izabela Burdzy: Ця книга — збірка моїх переживань, які я описую так, ніби моя читачка перебуває поруч зі мною. Я ділюся з нею своїми емоціями й додатково показую, як вона може бути щасливою та як почати більше думати про себе. Як почати із себе змінювати життя.
То чи виходить, що жінки нещасливі в житті?
Я зустрічаюся з багатьма жінками, бо проводжу коучингові сесії, і бачу тут велику проблему. Жінки не почуваються реалізованими, більше зосереджуються на інших: на родині, чоловікові, дітях...
Реалізація дорівнює щастю?
Певною мірою так. Але кожен може по-своєму описати щастя.
А якщо для жінок щастя — це піклуватися про чоловіка й дітей? І лише тоді жінка почувається реалізованою, а ніщо інше не приносить їй щастя?
Я часто помічаю, що жінки не знають, що могли б зробити для себе? Я була такою самою: багато чого робила для інших, віддавала їм себе «на максимум», і люди почали мене використовувати. Я отримала від батьків таку модель: бути доброю та допомагати іншим. Навіть якщо в тебе нічого немає — віддай. Така модель хороша, але якщо ти внутрішньо нещаслива, тобі чогось бракує, то що ти можеш дати іншим людям?
Чого ж ти в такому разі вчиш свого сина? Не бути добрим? Нікому нічого не давати?
Ні (сміється). Я вчу його бути добрим, ділитися з іншими, але також думати про себе й робити більше речей, які приносять йому радість, а також тих, що дають змогу створювати власні речі. Я теж хотіла б залишити після себе щось.
То як жінкам шукати цю реалізацію? У своїй книзі ти підказуєш це?
Це не одна порада і не один рецепт щастя. До кожної людини я підходжу індивідуально. У книзі є вправи, які, зокрема, допомагають жінці дізнатися, що їй подобається робити для себе, що приносить їй радість. Я ставлю запитання: чому саме те, що вона називає, приносить їй радість? Часто жінки кажуть, що їх більше цікавить щастя дитини чи чоловіка, ніж власне щастя. Ми так влаштовані, нам подобається бути для когось. Коли ми про когось піклуємося, це робить цю людину щасливою, і певною мірою ми теж стаємо щасливими. Я завжди схильна стверджувати, що є щось більше. Те, що ми даруємо комусь щастя, перебуваючи поруч і підтримуючи його, не означає, що ми повинні забувати про себе. Нам потрібно запитати самих себе: що приносить нам щастя? Що нас розвиває? Що ще ми можемо зробити, щоб більше радіти життю?
Ти також працюєш як лайф-коуч, підтримуєш людей, спрямовуєш їх. З ким ти найчастіше працюєш?
Із жінками, які приходять до мене в момент, коли відчувають, що стоять на місці. Вони хотіли б чогось більшого, але не знають, чого хочуть. Приходять до мене по мотивацію, щоб дізнатися, чого вони потребують.
Жінки справді не знають, чого хочуть?
Так. Не знають, але це наслідок постійного життя для інших, турботи про інших, а не про себе, низької самооцінки, відсутності віри в те, що вони на щось заслуговують. Часто вони кажуть: я не впораюся, у мене не вийде. І навіть не дозволяють собі подумати про власні потреби.
Тобто жінки на сесії з тобою починають розуміти, чого насправді хочуть?
Так, тому що я ставлю відповідні відкриті запитання, на які жінка відповідає. Вона розповідає про проблеми, про те, з чим не може впоратися. За допомогою запитань, дедалі глибше занурюючись у тему, я показую, де лежить суть проблеми. Головне — щоб жінка усвідомила, що саме її турбує. Коли вона вже знає, де проблема, ми разом працюємо над її розв’язанням і реальними змінами в її житті. Ми визначаємо план дій, який вона послідовно реалізує, і це приносить позитивний результат у її особистому та професійному житті.
Чого жінки не знають?
Вони не знають свого потенціалу та цінності. Нам бракує усвідомлення того, що ми перебуваємо в одному місці, хоча могли б бути в іншому — значно кращому. Багато жінок ховають проблеми під килим. Усміхаються й кажуть знайомим: усе добре.
А що під цим килимом?
Під килимом — багато жалю через те, що вони чогось не мають, а хтось інший це має. Запитання: чому я не заслуговую, а інші заслуговують? Працюючи з парами, я також помітила, що найчастішою проблемою є слабка комунікація або її відсутність. Жінки щось собі додумують, чоловік теж щось додумує — так будується стіна непорозумінь. А потрібно чітко говорити про те, чого потребуєш як дружина, мати, коханка, партнерка, подруга. Тому треба знати не лише, чого ми не хочемо, а головне — чого потребуємо й прагнемо. Говорити про те, що відчуваємо. І важливо цінувати себе та партнера. Не можна вірити, що чоловік чи дружина будуть назавжди й у шлюбі вже не потрібно докладати зусиль.
Звідки в жінок таке низьке почуття власної цінності?
Нам часто через медіа нав’язують, що ми повинні бути стрункішими, красивішими, досконалішими, і жінку бомбардують інформацією про те, як вона має виглядати. І вона думає, що якби виглядала «як на картинці», то була б щасливою, дивиться на себе поверхово. З іншого боку, на жаль, оточення впливає на те, що ми про себе думаємо. Те, що кажуть родина, партнер.
Наприкінці твоєї книги є кольорові фотографії твоєї родини. Ти ділишся своїм життям із читачем?
Так, дуже багато й відкрито. Я пишу про те, як живу, щоб бути ближчою до тих, хто мене читає. Щоб показати: не лише можна бути щасливим, а передусім потрібно бути щасливим, і що всім нам щастя до лиця.
Izabela Burdzy
Facebook: facebook.com/izabela.burdzy
Сайт: izabelaburdzy.pl
