Як глядач я дедалі більше помічаю, що це може вдатися і Владислав Бакаларж може втратити посаду. Я не лише ціную завзятість Даріуша Мухи та цілеспрямованість його дій, а й добір акторів, яких він залучає до своєї вистави під назвою «Цвинтарні історії, або як живцем поховати президента підприємства на комунальному цвинтарі».

Спочатку мене трохи дратували примітивна сюжетна лінія та картонні персонажі цієї вистави. Підприємство було поганим, а радник — добрим і проникливим героєм. Перший акт був заплутаним і нудним. Йшлося про незаконне звалище сміття на ділянці біля комунального цвинтаря. Ділянку виявив радник. Але результат був непоганим, адже встановили, що MZGK не мало права складувати відходи на цій ділянці. Можна сказати, що радник зібрав оплески.

Другий акт був цікавішим і мав сенсаційні заголовки на кшталт: «MZGK поховало людей на звичайній дорозі». Темою зацікавилися загальнонаціональні медіа. Здається, Fakt чи Express, але враження це справило.

В антракті радника Муху позбулися клубу радників Forum, до якого він належав, що стало кумедною інтермедією перед третім актом.

Для третього акту залучили зірку: Пйотра Жака, кандидата від PO на посаду президента у 2014 році, колишнього «міського архітектора» та нинішнього Повітового інспектора будівельного нагляду.

Пйотр Жак виступив у ролі Великого контролера: він перевіряв пункти забору води, тобто інвестицію MZGK на комунальному цвинтарі. Ця вистава настільки нескладна, що можна швидко здогадатися: актор, залучений радником Мухою, виявив неточності. Цього разу йдеться про три пункти забору води, які збудували не з того боку дороги, з якого їх запланували. На думку Великого контролера, справа має потрапити до прокуратури. І, ймовірно, потрапить.

На останніх хвилинах вистави Муха декламує промову, що засуджує Владислава Бакаларжа як керівника, і одним подихом перелічує всі промахи підприємства. І тут усе стає серйозним: незаконне звалище відходів під цвинтарем, могили на дорозі, незаконне стягнення плати за муровані могили. Наприкінці похоронної промови для Бакаларжа міститься натяк, щоб він сам пішов із посади, яку обіймає.

Чи цікава ця вистава мешканцям? Чи принесе вона нам реальні зміни?

Я не можу побачити якихось дій на благо мешканців, але, як відомо, я засліплена любов’ю до ратуші. Однак я реально бачу, що дії радника можуть бути ефективними. І рішучий Даріуш Муха тепер реально загрожує президенту міського підприємства. Я нікому не вболіваю, а спостерігаю. І ця історія дедалі більше мене захоплює.

Гражина Ханаф