У справах Jana Cołokidziego знайшлася декларація про співпрацю з есбеками. Однак на практиці співпраці не відбулося: мешканець Болеславця ні на кого не доніс і не взяв у спецслужби грошей. Навпаки. У службових записках есбека, підпоручика Krzysztofa G., повторюється спостереження, що таємний співробітник «систематично уникає зустрічей», пояснюючи це то від’їздами, то хворобою.
Поведінку мешканця Болеславця есбек пояснював «зміною суспільно-політичної ситуації, страхом таємного співробітника перед викриттям, а також психічним зривом». Після кількох невдалих спроб зв’язатися з таємним співробітником Мареком підпоручик G. вирішив виключити Cołokidziego з мережі особистих джерел інформації.
Чому СБ взялася за Jana Cołokidziego? Як пояснює в документах підпоручик G., мешканець Болеславця тоді був керівником CPN і підтримував «досить широкі товариські контакти», а також знав «багатьох людей, пов’язаних із Заходом». Не бракувало й характеристики таємного співробітника Марека: «Згадана особа є інтелігентною, вміє добре формулювати свої думки та спостереження».
– Правда була такою, що відбулася одна зустріч у комендатурі, я підписав два документи з думкою, що не співпрацюватиму. Потім вони лише телефонували й намагалися зі мною зв’язатися. Остання розмова була гострою: на вимогу, що я маю прийти, я відповів, що не маю бажання, і тоді посипалися різкі слова, – розповідає Jan Cołokidzi. – Я не був співробітником, не надавав інформації. Сам факт підписання документа не вичерпує визначення співпраці з СБ. Тому люстраційна заява є правдивою, адже я не співпрацював зі службою безпеки, – пояснює Jan Cołokidzi.
