Повітряний транспорт належить до одних із найбезпечніших видів сполучення, однак іноді трапляються авіаційні катастрофи. Однією з найдивовижніших катастроф, які сталися в Нижній Сілезії, якщо, звісно, можна так сказати, була подія, що сталася 24 січня 1969 року у Вроцлаві.
Тоді розбився літак Польських авіаліній LOT із реєстраційним номером SP-LTE. Цей літак виконував рейс із варшавського Окенця до аеропорту Вроцлав-Страховіце. Тоді панували дуже несприятливі погодні умови. Посадку ускладнював густий туман. Машина вилетіла о 16:35, близько 17:35 перебувала в районі Вроцлава. Ця катастрофа є специфічною, але водночас щасливою подією. Унаслідок неї ніхто не загинув. Кілька людей зазнали легких травм. За штурвалом літака в день злощасного рейсу 149 сидів капітан Rudolf Rembieliński. Другим пілотом був Czesław Kamiński, бортовим механіком — Henryk Kruk. На борту також перебували стюардеса та 44 пасажири.
Рейс до Вроцлава виконувався літаком радянського виробництва — Ан-24. «Антонов» — це літак малої дальності з турбогвинтовим двигуном. Літаки цього типу вироблялися в 1959–1979 роках. До сьогодні вони експлуатуються, особливо в африканських країнах і, звичайно, у державах колишнього Радянського Союзу. У Польщі PLL LOT мали у своєму розпорядженні «Антонови» типу RV. Ці літаки вивели з експлуатації після 1991 року. Цьому сприяли авіаційні катастрофи за їхньої участі, головним чином катастрофа 2 листопада 1988 року, коли за 32 кілометри від аеропорту Жешув-Ясьонка розбився літак цього типу. Унаслідок цієї аварії загинула 1 людина.
«Антонови» мають довжину 23 метри. Розмах їхніх крил становить 29 метрів, а максимальна швидкість — 500 км/год. Як і більшість радянських літаків тієї епохи, вони відзначалися надмірним шумом — як усередині, так і зовні.
Але чи мав у цьому випадку значення тип літака? Безперечно, радянські літаки ніколи не користувалися доброю репутацією, хоча бувають і винятки. Деякі пасажири, які ще пам’ятають подорожі на Іл-62 чи Ту-154, добре відгукуються про ці літаки. За комфортом польоту вони не поступалися західним. З іншого боку, радянські повітряні судна вирізнялися надмірною витратою пального. Деякі з них, як-от Іл-62, мали несправні двигуни, які через відсутність належного обслуговування, дефекти матеріалів і непрофесійну обробку під час ремонтів спричинили катастрофи двох польських машин — «Костюшка» і «Коперник». Один із польських експертів, який досліджував причини катастроф польських «Іллюшиних», заявив, що «єдиною перевагою цих літаків було те, що їх можна було купити за рублі».
Натомість Ан-24 не має такої поганої репутації, а навіть навпаки. Це літак, пристосований до аеродромів із короткою злітно-посадковою смугою та слабкою технічною базою. У випадку цієї катастрофи не можна говорити про будь-яку технічну несправність. Просто винна була людина.
Під час рейсу 149 літак заходив на посадку в густому тумані. За даними комісії, яка розслідувала цю аварію, капітан не дотримався основних правил безпеки й розпочав процедуру, хоча злітно-посадкової смуги не було видно. Літак здійснив жорстку посадку близько 17:35 у районі житлового масиву Мухобор-Вельки. Він зачепив крони дерев, потім дроти високої напруги та залізничну контактну мережу лінії Вроцлав–Валбжих. Після цього зрізав освітлювальні опори. І саме завдяки одній із них, яка стала на його шляху, він не впав у розташований поруч ставок. Після удару об землю на швидкості 200 км/год і знесення згаданих перешкод він зупинився поперек дороги. У районі невдалої посадки розташовувалася Вроцлавська меблева фабрика. Працівники, які почули гуркіт двигунів, швидко вирушили до місця катастрофи. Туман був настільки густим, що вони не одразу знайшли розбитий літак.
Евакуація з пошкодженої машини пройшла досить швидко. У літаку настала темрява. Працівники меблевої фабрики відвели пасажирів і екіпаж до одного з виробничих цехів. Викликали швидку допомогу та пожежників. Кілька пасажирів зазнали легких травм. Капітан і другий пілот були поранені. Їх доправили до лікарні. Решту перевезли автобусом до вроцлавського відділення LOT. Фото розбитого літака доступне за посиланням https://bi.gazeta.pl/im/49/1f/c9/z13180745Q.jpg
«Що дивно, ніхто не кричав, жоден із пасажирів не озвався, не було чути стогонів, жодної істерики — цілковита тиша. Я усвідомлювала, що зараз загину. Я побачила ніби фільм, сцени зі свого життя», — розповідала одна з пасажирок [za https://wyborcza.pl/alehistoria/1,121681,13180209,Wymazana_katastrofa.html].
Причиною катастрофи під Вроцлавом була очевидна помилка пілота та недотримання правил безпеки. Капітану повідомили, що видимість в аеропорту становить 800 метрів. Мінімум для Вроцлава-Страховіце становив 1100. Дуже можливо, що капітан Rembieliński хотів приземлитися, бо вважав, що впорається із ситуацією. Ймовірно, під час зниження, щоб побачити землю з-поза хмар, літак опустився надто низько. Коли він зачепив дерева, порятунку вже не було. Долю машини було вирішено. На щастя, ніхто серйозно не постраждав. Пам’ятаймо, що на кінцевому етапі польоту машина рухалася зі швидкістю 200 км/год. Це диво, що ніхто не загинув.
Після аварії обидва пілоти втратили ліцензії та були звільнені з LOT. Розбитий літак годився лише на списання. Нині «Антонови» ще літають, зокрема, на Кубі, в Узбекистані, Україні та Північній Кореї. У нашій країні вони обслуговували лише короткі внутрішні та європейські маршрути. Після введення в експлуатацію Ту-134 вони літали лише між внутрішніми аеропортами та до Києва. У 1991 році їх остаточно вивели з експлуатації.
На жаль, пасажирам Ан-24, які подорожували з Варшави до Кракова у квітні того самого року, так не пощастило. Унаслідок удару літака об схил Policy загинули 53 людини. Цю катастрофу так і не було однозначно пояснено. Існує багато різних гіпотез, зокрема версія про викрадення літака та спробу втечі за межі країни. Більше про це — на сторінці https://www.newsweek.pl/historia/katastrofy-prl—katastrofa-an-24-pod-zawoja,63316,1,1.html.
Авіаційна аварія у Вроцлаві не була широко висвітлена в національній пресі. Як це зазвичай було в ПНР, інформація про подію була лаконічною й зводилася лише до згадки про відсутність загиблих. Серед пасажирів після цієї події ходив анекдот. Коли їх автобусом везли до центру Вроцлава, один із них пожартував, що віруючі можуть піти до церкви помолитися, а невіруючі — по горілку. Частина пасажирів, які летіли літаком уперше, думала, що літак завжди так жорстко приземляється...
Paweł Skiersinis
Автор є блогером, шанувальником історії, особливо історії Нижньої Сілезії та Польщі. Чому Нижня Сілезія? Як він сам каже: — А чому б і ні? Найцікавіша історія — навколо нас, вона стосується нас самих і наших предків.
І додає: — Я намагаюся показувати історію з іншого боку, цікаво, не в типовій книжковій формі, наповненій сухими датами й фактами. Мої статті стосуються фактів, яких ми не знайдемо в підручниках і відомих публікаціях. Історія Нижньої Сілезії, безперечно, цікава й захоплива, тож варто іноді приділити їй хоча б трохи уваги.
Більше у блозі Paweł Skiersinis.