Чому ти, лихо-годино,
зі страхом непотрібним змішалась?
Ти є — отже, мусиш минути.
Минеш — отже, це прекрасно [...].«Ніщо двічі»
Ось, на мою думку, один із найпрекрасніших уривків творчості Wisława Szymborska. Скільки лихих годин випадає нам у житті… Напевно, важко порахувати. На щастя, ніщо не триває вічно, а після бурі знову виходить сонце.
Сьогоднішня історія не належить до тих, що мають щасливий кінець. Це чудовий приклад того, як Нижня Сілезія надихає письменників найвищого рівня. Bolesławiec уже не раз прославлявся, зокрема завдяки літературі Grażyna Hanaf. Як виявляється, також Ząbkowice Śląskie стали натхненням для написання одного з найпопулярніших і найчастіше екранізованих романів жахів. Йдеться про книгу Mary Shelley «Франкенштайн», перший роман у жанрі наукової фантастики.
Головний герой трилера — науковець Wiktor Frankenstein. Він намагається розгадати одвічну таємницю смерті. Під час свого експерименту за допомогою електричного струму оживляє померлу людину. Однак дослід вдався лише наполовину. Людина, яка повернулася до світу живих, має вигляд чудовиська. Своєю зовнішністю вона відлякує, а передусім мститься родині вченого та йому самому.
Походження книги викликає чимало запитань. На її створення могли вплинути кілька чинників. По-перше, назва Frankenstein — це не лише назва літературного твору чи фільму, а й назва населеного пункту в Нижній Сілезії. Саме так до 1945 року називалися Ząbkowice Śląskie. Її походження, ймовірно, пов’язане з першими поселенцями, які осіли на цій території. Вони походили з Франконії — історичної області Німеччини. Інше пояснення полягає в запозиченні назви від попередніх невдалих міських локацій: Frankenberg і Löwenstein. Так могла виникнути назва Frankenstein. Зрештою, сама назва ще ні про що не свідчить. Frankenstein — це також район і самостійна громада в Німеччині.
Із Ząbkowice Śląskie пов’язана дуже сумна історія, відома як справа гробарів із Frankenstein. Вона сталася 1606 року. Саме тоді в місті лютувала епідемія. Явище досить поширене. Воно охоплювало багато тогочасних сілезьких міст. Чума винищила, зокрема, мешканців Nowogrodziec і Lubań. Чорна смерть у Ząbkowice мала, однак, інше обличчя. Унаслідок хвороби померло понад 2 000 мешканців, серед них понад 500 дітей. Це число становило 30% усього міського населення. Як невдовзі з’ясувалося, за поширення хвороби відповідали гробарі. Вони виготовляли з людських трупів порошок, який розсипали по всьому місту. За поширення отрути особливо відповідав 87-річний жебрак Kacper Schetts. У вересні 1606 року заарештували Wacław Förster (він займався цією професією 28 років), його помічника Jerzy Freidiger (походив зі Strzegom) та Kacper Schleininger. Також заарештували їхніх родичів.
Діяльність банди була орієнтована на прибуток. У померлих крали цінні речі. Грабували їхні оселі. Отрутою, отриманою з людських тіл, посипали дверні ручки, молотки та пороги будинків. Гробарі зрозуміли, що чума стає дедалі прибутковішою справою. Уся справа розкрилася завдяки наймиту Förster, який їх викрив.
Суд відбувся 4 жовтня (інші джерела називають 20 жовтня). Спочатку лікарська комісія, скликана для розслідування незвичайних подій, не вірила звинуваченням. Вважали, що вся справа — це забобони й плітки. Ситуація змінилася, коли в одного з гробарів знайшли коштовності та вже згадану отруту. Унаслідок слідства обвинувачені зізналися в багатьох неймовірних діяннях, таких як поїдання людських сердець або наруга над тілом молодої дівчини помічником зі Strzegom. Найімовірніше, ці свідчення були вибиті тортурами. Можна лише уявити, які методи застосовували в Нижній Сілезії XVII століття.
Докладний опис так званої справи гробарів ми знаємо завдяки місцевій пресі. У газеті «Newe Zeyttung», що видавалася в Augsburg, з’явилася така нотатка:
У місті Frankenstein у Сілезії схопили вісьмох гробарів, серед них шістьох чоловіків і двох жінок (за «Annales Frankostenenses» — п’ятьох чоловіків і трьох жінок). Під тортурами під час слідства вони зізналися, що виготовляли отруєний порошок і кілька разів розсипали його в будинках, натирали ним пороги, дверні молотки та ручки, через що багато людей отруїлися й померли.
[Zob. Marcin Dziedzic, Gabriela Połutrenko, Afery śląskich grabarzy, „Sudety” 2004, nr 2/35, s. 12].
«Newe Zeyttung» також описала спосіб виконання вироку — каліцтво та спалення живцем на вогнищі (унаслідок справи стратили 17 осіб):
Спочатку їх усіх водили містом. Потім їх рвали розпеченими кліщами й відривали їм великі пальці. Старшому гробареві та одному з помічників віком 87 років відрубали праві руки. Потім обох разом прикували до стовпа, здалеку запалили вогонь і підсмажили їх. У нового гробаря зі Strzegom розпеченими кліщами вирвали чоловічий член. Потім і його разом з іншими прикували до стовпа, варили та смажили. Решту людей вивели на вогнище й спалили.
[Там само].
Можна поставити під сумнів будь-який зв’язок письменниці із сілезьким містом Frankenstein. Уся ця неприємна справа сталася 1606 року, а роман Shelley було написано 210 років потому. Авторка могла просто не чути про цю історію. На допомогу молодій письменниці міг прийти доктор John Polidori, який цікавився вампіризмом. 1819 року він опублікував оповідання «Вампір». Його інтригували різноманітні отрути. Він сам виготовив одну з них, а через два роки за її допомогою скоїв самогубство. Цілком можливо, що Polidori, перебуваючи у Швейцарії, натрапив на оригінал або передрук «Newe Zeyttung» і розповів усю історію під час зустрічі з письменницею на віллі лорда Byron над Женевським озером.
Справа гробарів із Ząbkowice широко відлунювала в Сілезії. Цілком можливо, що ця подія також вплинула на написання юною Mary Shelley роману жахів, який здобув популярність у всьому світі. Багато наступних екранізацій «Франкенштайна» досить сильно відрізняються від книжкового першоджерела. Wiktor Frankenstein не був божевільним. Авторка створила образ ученого-філософа, мрією якого було перемогти смерть. Водночас учений сумнівався, чи може він перебрати на себе роль Бога-Творця; чи не виходить його експеримент за межі природного закону. У фільмах це питання неодноразово оминають.
Mary Shelley була емансипованою жінкою, її погляди виходили за межі епохи. Можливо, саме завдяки цьому вона створила такий оригінальний літературний твір. Постать письменниці так само трагічна, як і доля Wiktor Frankenstein. Після смерті матері та відкинення мачухою вона поїхала до родичів у Шотландію. Після повернення до родинного дому вона невдало познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком, поетом Percy Shelley. Percy не був підходящим кандидатом у чоловіки, адже вже був одружений. Пара не зважала на громадську думку. Усього в 16 років Mary втекла з коханцем з Англії. Перша дружина поета Harriet, не витримавши зради й покинення, 1816 року наклала на себе руки. Це відкрило коханцям шлях до шлюбу. Спільне перебування Mary і Percy у Швейцарії стало апогеєм їхнього щасливого подружнього життя. Він загинув під час шторму 8 липня 1822 року, Mary померла 29 років потому. Світ літератури запам’ятав її як візіонерку, жінку, яка у важкі часи доби романтизму досягла надзвичайного успіху.
Paweł Skiersinis
Автор є блогером, захоплюється історією, а особливо історією Нижньої Сілезії та Польщі. Чому Нижня Сілезія? Як він сам каже: — А чому ні? Найцікавіша історія — навколо нас, вона стосується нас самих і наших предків.
І додає: — Я намагаюся показувати історію з іншого боку, цікаво, не по-книжковому, без сухих дат і фактів. Мої статті стосуються фактів, яких ми не знайдемо в підручниках і відомих публікаціях. Історія Нижньої Сілезії, безперечно, цікава й захоплива, тож варто іноді присвятити їй хоча б трохи часу.
Більше у блозі Paweł Skiersinis.