Роман «Йоахім», який розповідає про дорослішання юного гомосексуального хлопця, охоче читають, а він викликає цікавість рецензентів і журналістів. У програмі Małgorzaty Berwid на RDC авторка книжок Grażyna Hanaf розповідала про Bolesławiec, Дні кераміки та Глініаду, тобто про місце й події, описані в романі. Наша журналістка також говорила про велику потребу в прийнятті та пошуку місця на землі, де тебе люблять таким, яким ти є, безумовно.
Письменниця дуже дякує Małgorzacie Berwid, ведучій програми, за запрошення, а молодій рецензентці Patrycji Klimek — за чудові запитання. Також рекомендує платформу Reading Space за підтримку в промоції та дякує Joannie Dobkowskiej за чудову співпрацю.
На сайті Polskiego Radia Radia dla Ciebie можна послухати інтерв’ю з Grażyną Hanaf про книжки для молоді.
Фрагмент програми
Patrycja Klimek: В інформації про вас я прочитала, що ви жили в Bolesławiec. Ви й досі там живете?
Grażyna Hanaf: І досі живу, і досі мене там люблять, попри те, що я написала.
Patrycja Klimek: Я знайшла думку, що ви описуєте реальних персонажів, людей, які живуть у Bolesławiec.
Grażyna Hanaf: Так буває в маленькому містечку: люди ототожнюють себе з персонажами, це правда. Цього не уникнути, дехто прямо каже мені, що його описали в книжці. Цікаво, що персонаж бабусі Ружі — кілька людей уже сказали мені, що знають, де вона живе і хто вона. А це персонаж, складений із багатьох різних людей. Несправжній. Не будемо себе обманювати: кожен письменник пише, спираючись на якийсь матеріал. Не приховую, що всі найбільше пов’язують із книжкою людину, яка вважає себе творцем Глініади, і думають, що саме її описано в романі. Але насправді це зовсім інша Глініада, в іншій формі. Так, у цій книжці люди шукають одне одного і навіть знаходять, а я дозволяю їм це.
Małgorzata Berwid: А цей творець Глініади, цей актор — він досі існує, взагалі була така людина?
Grażyna Hanaf: Є така людина, але насправді Глініаду створювали багато людей. Я її створювала, мій друг із порталу istotne.pl Кшиштоф, багато рестораторів і підприємців із Bolesławiec. У цієї ідеї багато батьків. Загалом ішлося про глину. Із глини ми робимо чашки, а була ідея облитися шлікером і вийти в такому вбранні. Глину сприймали як костюм. Це був спільний порив багатьох людей, промоція Bolesławiec, і всі ми дуже довго працювали над Глініадою, потім один лідер повів її далі. У Bolesławiec вона вже два роки не проводиться, є лише в моїй книжці, але я сподіваюся, що ми до неї повернемося. Для мене було важливо описати її на пам’ять.
Małgorzata Berwid: У книжці є речення про те, що парад також допомагає людям проявити себе, відкритися — із цим у нас є проблема. Поляки мають проблеми зі своїми почуттями та емоціями.
Grażyna Hanaf: У нас є така проблема. Polityka опублікувала мій репортаж про Глініаду з фотографіями Кшиштофа Ґвіздали, де я описую парад на Фестивалі культур у Берліні. У ньому йшли люди з Monar, наркозалежні, які проходили лікування. Після параду я розмовляла з ними, і вони сказали одну промовисту фразу: «ці люди нас побачили». Учасники Monar отримали увагу й захоплення. Знаєте, як важко виключеній людині — адже книжка «Йоахім» є історією про виключену людину — здобути позитивні почуття, позитивну увагу. Про свою Глініаду я пишу саме так. Ми роздягаємося, обливаємося шлікером, стаємо скульптурою, фігурою, наші обличчя змінюються, ми в масках, але в нашому тілі й можемо бути кимось іншим. Я вважаю, що Глініада давала нам це, і саме такою вона є в моєму романі.