Коли знайомишся з мамою з Bolesławiec і татом зі Szprotawa, то, не знаючи обставин, не замислюючись віддав би їхнього сина під їхню опіку. Суд також схиляється до цього і до завершення шлюборозлучної справи призначив проживання дитини з мамою, а батькові дозволив бачитися з дитиною п’ять годин щотижня, по суботах, з 12:00 до 17:00. Рішення суду не задовольняє батька, який хотів би позбавити маму права опіки над сином. Чоловік вважає, що його дружина погано піклується про дитину. Він нагадує, що мама й бабуся доглядали за дворічною дитиною під впливом алкоголю.
Мати, зі свого боку, не дозволяє батькові бачитися із сином. Тато щоразу, коли приїжджав до Bolesławiec, щоб побути з дитиною, цілував дверну ручку. Чому? Адже він має судовий припис. Попри це мама відмовлялася передати дитину, стверджуючи, що боїться за її здоров’я та безпеку. Щоразу тато викликав поліцію, яка фіксувала факт непередачі дитини, перевіряла умови, у яких живе малюк, і визнавала їх дуже добрими. Написання службової записки завершувало візит. І так до наступної суботи, коли історія повторювалася. Тато телефонував у домофон, повідомляв, що приїхав провідати сина, а мама відповідала, щоб він ішов, бо боїться віддати йому дитину. Тато викликав поліцію, з’являлася чергова записка — і так тринадцять разів. Це голі факти.
Мама не висловлюється в медіа. Ми зустрілися з нею та поговорили про цю справу. Її історія здається такою ж правдоподібною, як і історія батька. Жінка без проблем і чітко розповідала про свою ситуацію. Під час нашої розмови дворічний хлопчик радісно бігав по дому й приносив свої іграшки, щоб показати їх гостям. Це радісна, доглянута, чудова дитина.Чи матиме він після розлучення батьків такий самий контакт із мамою, як із татом? Невідомо, можемо лише чекати й побачити, як дорослі впораються зі своїми стосунками.
Тато Krzysztof Grabski розповів перед нашою камерою. Варто послухати його історію — вона щира й зворушлива.