Про те, що двадцять жителів Болеславця вирушать рятувати польські некрополі на східних кресах у межах унікальної акції «Врятуй могилу прадіда від забуття», ми повідомляли на початку липня. До цієї групи увійшли члени Товариства любителів Львова та Південно-Східних кресів, учні болеславецьких шкіл: Загальноосвітньої та професійної школи ім. майора Генрика Сухарського, Самоврядної гімназії № 2, СГ № 4 і державної гімназії ордену піарів (гімназисти з останньої є вболівальниками Zagłębia Lubin; місцеві вболівальники «Мідяних» уже певний час активно підтримують діяльність Барбари Смоленської, координаторки заходу від імені ЗОПШ), а також дві вчительки історії.
Нижче публікуємо звіт двох учасниць поїздки: Марселіни Августиняк та Пауліни Мікутель, учениць Самоврядної гімназії № 2 у Болеславці.
2 липня група волонтерів із болеславецьких шкіл вирушила в бік України. Дорогою ми зупинилися у Вроцлаві. Того дня погода була несприятливою, але ніхто не переймався. На місці ми зустрілися з молоддю з усієї Нижньої Сілезії, яка, як і ми, прямувала до кордону. Нас проводжали пані міністерка освіти Анна Залевська, пані кураторка Беата Павлович та багато інших представників влади. О 20:00 ми вирушили далі.
Наступного дня ми вже були на території України. Ми поїхали до Львова, де відвідали вірменський і римо-католицький собори, греко-католицьку церкву, оперу та Ринок. Дощ трохи заважав екскурсії, але ми не здалися й, промоклі, вирушили на Личаківський цвинтар і Цвинтар львівських орлят. Ми відвідали могили багатьох відомих нам славетних поляків, зокрема Марії Конопницької, Габріелі Запольської, Северина Гощинського, Артура Ґроттґера та інших. Втомлені, але з усмішками на обличчях, ми дісталися Збаража, до родин, у яких жили. Нам пощастило оселитися у пані Марії та пана Міхала Замороків. Хлопці жили у пані Галини Дроздовської. Привітавшись із тимчасовою родиною, ми лягли спати, щоб набратися сил на наступний день.
У понеділок після сніданку ми поїхали до Сіняви — там на нас чекав цвинтар. Зібрані й готові, ми розпочали роботу. О 16:00 — обід у барі. Потім ми поїхали до Колодного на святу месу з нагоди річниці вбивства в цьому селі. Наша подруга мала нагоду заспівати псалом.
У вівторок ранок був таким самим, як і попереднього дня. Наш день по обіді виглядав дещо інакше. Нас запросили до мера Збаража. Там нас дуже тепло прийняли. Після зустрічі з мером ми поїхали до пані Дроздовської, де разом повечеряли. Після трапези до нашої господині прийшов племінник з акордеоном. Ми разом співали польські та українські пісні, яких він навчив нас раніше. Стало пізно, і ми пішки повернулися додому з пані Басею, яка дорогою розповідала нам про місто та різні цікаві речі.
Наступного дня ми завершили роботу на цвинтарі в Сіняві. Увечері відбувся запланований гриль, де ми познайомилися з групою з Вроцлава, яка прибирала цвинтар у Збаражі. Там також були мотоциклісти з товариства «Міжнародний Катинський рейд», з якими ми познайомилися в Колодному.
У четвер після сніданку ми поїхали на цвинтар у Збаражі, а також оглянули замок із гідом. Коли ми дізналися, що гід говоритиме українською, то подумали, що нам знадобиться перекладач, але невдовзі виявилося, що ми цілком добре розуміємо одне одного. Після екскурсії — знову в дорогу, їдемо до Язлівця, до монастиря сестер Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії. Дорогою ми відвідали марійне святилище греко-католицької церкви в Зарваниці. У Бучачі ми побували в римо-католицькому костелі, збудованому Миколаєм Потоцьким. Священник дуже тепло нас прийняв, розповів історію храму й відповідав на наші запитання. До монастиря ми дісталися пізно ввечері.
У п’ятницю ми вже впорядковували цвинтар у Язлівці. Працювали до 16:00. Після обіду сестра Шимона провела нас територією монастиря: ми оглянули катакомби, музей засновниці, блаженної Марцеліни Даровської, а також дізналися історію монастиря та Язлівця.
У суботу йшов дощ, тому на цвинтарі ми працювали недовго. Вільний час використали на покупки, а в перерві між дощами відвідали скельний монастир у селі Рукомиш поблизу Бучача.
Неділю ми розпочали зі святої меси, а після сніданку відвідали Скалу-Подільську, Кам’янець-Подільський, Хотин і Окопи Святої Трійці. Дорогою ми зустріли дві групи учасників акції «Врятуй могилу прадіда від забуття».
У понеділок був останній день роботи на цвинтарі в Язлівці. Ми вирішили спочатку пообідати, а потім працювати до вечора. Перед обідом — сюрприз: у монастирі ми зустрілися з львівським митрополитом-архієпископом Мечиславом Мокшицьким. Спільне фото, образок і прощання.
У вівторок вранці ми вирушили в бік Польщі, але довго не могли попрощатися із сестрами. У монастирі ми мали дуже добрі умови. Жили у дво-, три- та чотиримісних кімнатах. Деякі з них мали ванні кімнати. Сестри готували нам дуже смачні страви. Нам було так добре, що дехто не хотів їхати додому. Попри те, що ми багато зробили й добре попрацювали, втома швидко минала, а залишалося задоволення від зробленого.
Поїздку на східні креси підтримали, зокрема, міська ґміна Болеславець, яку представляв президент міста Piotr Roman (фінансування у розмірі 2 000 злотих), а також фонд «Ближче до серця» (профінансував перебування 3 учнів). Міські компанії PWiK і MZGK та гуртовня «Widok» передали інструменти для роботи.
Учасники акції також самі збирали кошти на цю мету. — Мешканці дуже нам допомогли, — підкреслює Барбара Смоленська. Протягом одного дня в костелі Христа Царя зібрали 2 179 злотих, а в костелі Матері Божої Неустанної Помочі — 1 100 злотих. Менші суми збирали учні у своїх школах і парафіях. Усі зібрані молоддю кошти перерахували на рахунок головного організатора акції — фонду «Studio Wschód», який представляє редакторка TVP Wrocław Grażyna Orłowska-Sondej. Витрати на транспорт і перебування в Україні фонд покрив зі зібраних коштів. — Попри значну підтримку жителів Болеславця, ми самі не змогли б профінансувати перебування нашої групи на східних кресах. Саме завдяки допомозі мешканців усієї Нижньої Сілезії волонтери, зокрема з Болеславця, можуть їхати й дбати про могили предків, — підкреслює Барбара Смоленська.
Більше про цьогорічну редакцію акції «Врятуй могилу прадіда від забуття» — у профілі Товариства любителів Львова та Південно-Східних кресів у Болеславці.
Товариство любителів Львова та Південно-Східних кресів, Марцеліна Августиняк і Пауліна Мікутель/ii