Оголошення про банкрутство компанії

Слід також враховувати можливість оздоровлення підприємства завдяки положенням про санаційне провадження, що містяться в Законі від 15 травня 2015 року — реструктуризаційному праві. Відповідно до нього розрізняють чотири види реструктуризаційних проваджень. Залежно від обраної моделі боржник-підприємець може розраховувати навіть на повний захист від примусового виконання. У межах реструктуризаційного провадження, головною метою якого є збереження підприємства, слід розрізняти провадження щодо затвердження угоди, прискорене угодове провадження, угодове провадження та санаційне провадження. Необхідно пам’ятати про принцип пріоритетності заяви про реструктуризацію у разі подання заяви про реструктуризацію та заяви про оголошення банкрутства. Це питання відповідно регулюють стаття 11 Закону від 15 травня — реструктуризаційного права, а також стаття 9b Закону від 23 лютого 2003 року — права про банкрутство.

Оголошення про банкрутство компанії здійснюється постановою, яку має бути винесено протягом двох місяців від дня подання заяви про оголошення банкрутства. Це інструктивний строк для суду. Боржник, який здійснює одноосібну господарську діяльність, зобов’язаний не пізніше ніж протягом тридцяти днів від дня виникнення підстави для оголошення банкрутства подати до суду заяву про оголошення банкрутства. До 31 грудня 2015 року цей строк становив 14 днів, але раціональний законодавець, беручи до уваги реалії ринку та економіки, а також час для вибору між реструктуризацією і банкрутством, продовжив його до 30 днів. Тут варто нагадати, що змінилося визначення неплатоспроможного боржника. Відповідно до статті 11 Закону від 28 лютого 2003 року — права про банкрутство, боржник вважається неплатоспроможним, якщо втратив здатність виконувати свої грошові зобов’язання, строк виконання яких настав. Існує спростовна презумпція, що боржник втратив здатність виконувати свої грошові зобов’язання, строк виконання яких настав, якщо прострочення виконання грошових зобов’язань перевищує три місяці. Перед необдуманим рішенням кредиторів, наприклад на 14-й день відсутності платежу, щодо подання заяви про оголошення банкрутства підприємця одним із вирішальних аспектів може бути авансовий внесок на витрати у провадженні щодо оголошення банкрутства. Цей авансовий внесок дорівнює середньомісячній заробітній платі в секторі підприємств без виплат премій з прибутку за третій квартал попереднього року, оприлюдненій Головою Головного статистичного управління. Доказ сплати авансового внеску має бути доданий до заяви про оголошення банкрутства. Заяву про оголошення банкрутства компанії може подати боржник або будь-який його особистий кредитор.

Заява про оголошення банкрутства компанії має відповідати вимогам, що висуваються до процесуального документа, зокрема статті 22 Закону від 28 лютого 2003 року — права про банкрутство. Отже, кожна заява про оголошення банкрутства компанії повинна містити дані боржника, зокрема ім’я та прізвище, а також фірмове найменування, тобто ім’я та прізвище боржника і спеціальне позначення, якщо воно використовується, номер PESEL, а в разі його відсутності — дані, що дають змогу однозначно його ідентифікувати, місце проживання або місцезнаходження. Крім того, слід зазначити місце, де розташований головний центр основної діяльності боржника. Обставини, що обґрунтовують заяву, та їхнє підтвердження мають бути наведені достовірно. Необхідно вказати інформацію про те, чи є боржник учасником платіжної системи або системи розрахунків за цінними паперами, що підпадає під дію польського права або права іншої держави-члена, у розумінні Закону від 24 серпня 2001 року про остаточність розрахунків у платіжних системах і системах розрахунків за цінними паперами та принципи нагляду за цими системами, або суб’єктом, який не є учасником, але веде інтероперабельну систему в розумінні цього закону, якщо заяву подає боржник. Вищезазначене не стосується кредитора. Крім того, слід зазначити, чи є боржник публічною компанією. Подання заяви боржником зобов’язує додати, зокрема, актуальний перелік майна з орієнтовною оцінкою його складових, а також баланс, складений боржником станом на день, що припадає на період тридцяти днів до дня подання заяви. Подальші вимоги зазначені у статті 23 Закону від 28 лютого 2003 року — права про банкрутство. Боржник-підприємець має можливість укласти угоду в процедурі банкрутства. Укладення угоди в процедурі банкрутства підприємцем передбачене статтями 266a–266f Закону від 28 лютого 2003 року — права про банкрутство. Пропозиції щодо угоди можуть подавати банкрут, кредитор і керуючий майном. Банкрутство фізичної особи, яка припинила здійснення господарської діяльності, може бути підставою для подання заяви про оголошення споживчого банкрутства вже наступного дня після припинення діяльності, у тому числі в разі призупинення господарської діяльності.