До Болеславця приїхав Цеслав Дзвігай із виставкою картин «Hommage to Requiem» («Посвята реквієму»). Його роботи можна побачити у Кракові (Вавельський собор), Єрусалимі, Фатімі, Лурді, Римі та Чикаго. На вернісажі ми познайомилися з людиною, яка цікаво й з любов’ю розповідала про свою роботу та з вдячністю дякувала за прийом у місті кераміки.
Виставку разом із власною командою та працівниками BOK-MCC встановлювали в центрі три дні. Під час перерви Цеслав Дзвігай пішов на прогулянку, захоплювався не лише красивим старим містом — його зачарувало те, що люди, яких він зустрічав, сердечно відповідали на його привітання.
– Дякую як людина за цю доброзичливість, доброзичливість нічого не коштує, а іноді її так важко отримати, – говорив митець. – Я відвідую багато міст і вмію розпізнати, яке місто любить мистецтво. Саме еліти люблять митців. Надзвичайною є також атмосфера в BOK-MCC: під час монтажу виставки я спостерігав, скільки тут відбувається. Сюди приходять усі — від дітей до зрілих людей, і всі тут творять. Малюють, ліплять, працюють у майстерні скла та вітражів, танцюють. Те, що мене тут зустріло, є надзвичайним. Дякую пані директорці Еві Лієвській-Малаховській, дякую всім працівникам центру та пані Катаржині Зарувній за неоціненну допомогу, – додав на вернісажі автор виставки.
Цеслав Дзвігай із великою симпатією розповідав про майже невідомого в Польщі, але надзвичайно шанованого й захопливо сприйманого у світі великого композитора Романа Мацейовського та його особливий музичний твір «Missa pro defunctis. Requiem». Твір, уперше виконаний на IV фестивалі «Варшавська осінь» у 1960 році, був розкритикований тодішніми політизованими цензорами. Твори Мацейовського здобували дедалі більше визнання у світі, а в Польщі їх практично висміювали або, як висловився професор Дзвігай, «розтоптували».
Над виставкою, що віддає шану реквієму Мацейовського, митець працював чотири роки. З творчістю Романа Мацейовського він познайомився на початку цього століття, коли брат композитора звернувся з проханням створити пам’ятник, присвячений реквієму. Це замовлення так і не було виконане, але стало натхненням і започаткувало пошуковий процес, що привів до фіналу — цієї незвичайної виставки, посвяти й пам’ятника найбільшому твору Мацейовського, а водночас індивідуального бачення великої есхатологічної драми.
Цеслав Дзвігай створив майже 70 пам’ятників Івану Павлу II у Польщі та за кордоном. У доробку митця є ще кілька десятків інших пам’ятників: «Грудень ’70» у Щецині, «Синам цієї землі» у Свьонтніках-Гурних, пам’ятники генералу Леопольду Окуліцькому та Станіславу Фішеру в Бохні, Євгеніушу Квятковському у Стальовій-Волі, ксьондзу Пйотру Скарзі, «Жертвам геноциду на східних кресах», маршалу Юзефу Пілсудському, І. Я. Падеревському в Кракові, Никифору в Криниці-Здруй, королю Сигізмунду Августу в Августові, королю Локетеку в Тарнові, королю Казимиру III Великому у Скавіні, князю Владиславу V Сором’язливому в Новому-Бжеську, Генріку Сенкевичу в парку Вілла Борґезе в Римі та в Щавниці, Яну Матейку, Юліушу Коссака, Станіславу Любомирському, «Веселка союзу» в Новому-Віснічу, парк і пам’ятник толерантності в Єрусалимі, а також Катинсько-Смоленський пам’ятник у Варшаві.