B.org: Скільки вас було?
Damian: Дві групи, загалом приблизно 20 осіб. Одні хвалилися перед іншими, що розгромили кладовище.
B.org: І ви повиривали таблички, бо хотіли похвалитися?
Damian: Ми були трохи напідпитку, тому й порозкидали ці таблички. Тільки через це. Тепер мені соромно. Якби я не був п’яний, то не зробив би цього.
B.org: Поліція вже вас допитала. Ви боїтеся?
Damian: Так. Я найбільше боюся, що мені призначать куратора. Серед нас були люди, яких уже карали, тож їм може бути гірше.
B.org: Хто твої друзі?
Damian: Частина з них — люди з неблагополучних родин. Їм особливо нічим займатися. Нудно. Якби було більше заходів на кшталт Rock Blok у BOK, то, можливо, нам було б чим зайнятися.
B.org: А у вас їх немає?
Damian: Немає. Нічого цікавого не відбувається. Лише час від часу якийсь концерт.
B.org: Тобі ще не виповнилося 15 років. Звідки в тебе алкоголь?
Damian: Можу купити де захочу.
B.org: Без проблем?
Damian: Кажу ж, усюди.
B.org: Але ж ти не виглядаєш дорослим.
Damian: Продавці не дуже звертають увагу на зовнішність. Наркотики, до речі, теж можу без проблем купити. Але це погано.
B.org: Погано? Чому?
Damian: Бо під впливом наркотиків людина не контролює себе. Але не питайте, хто продає, бо все одно не скажу.
B.org: У школі можна купити?
Damian: У школі — ні, але в школі можна дізнатися, де можна купити. Однак панує змова мовчання, ніхто не видасть продавця. Якщо хтось здасть його, потім переслідують того, хто розповів. По кілька десятків на одного. Тоді шансів немає.
Люди, напевно, лише знизять плечима. «Молодь зовсім знахабніла, руйнує все від нудьги. За наших часів такого не було… Усе погане прийшло із заходу». Це найпростіший спосіб уникнути відповідальності. Те, чим молодь займається щодня, нікого не цікавить. Лише коли стається щось погане, знаходяться люди з ідеями, як карати цю розпущену молодь. Серед них, можливо, є й продавець із магазину алкогольних напоїв.
Ім’я співрозмовника змінено.