Заселений 127 різними народами, зокрема поляками (у 2012 році на цій території проживало близько 5 тисяч осіб польської національності). Це територія, що має велике економічне та геополітичне значення у Східній Європі. Унаслідок воєнної нестабільності, спричиненої втручанням іноземних держав і перетвореннями, що відбувалися в Українській державі, численна польська діаспора мусила залишити свої будинки та квартири, щоб захистити життя своє і близьких, а також утекти від голоду та переслідувань за приналежність до польського народу.
Більшість наших співвітчизників та їхніх предків залишилися на територіях Донбасу не з власної волі. Дуже часто їхні дідусі й бабусі не могли скористатися правом на репатріацію до польських земель після Другої світової війни або за часів Сталіна були переселені із Сибіру, а іноді навіть силоміць вивезені з території Польщі (зокрема родини із земель Сілезії).
Серед поляків, охоплених державною програмою та прийнятих у січні цього року до центрів у Rybakach і Łańsku на Вармінсько-Мазурських землях, є, зокрема, нащадки учасників Січневого повстання 1863 року, осіб, засланих до Сибіру за патріотичну діяльність, а також людей, вивезених на Схід після Другої світової війни.
Поляки, які проживали на Донбасі, попри сильну індоктринацію з боку радянської влади, зберегли свою ідентичність та історію, підтримуючи польські традиції, а також діючи в численних культурних організаціях. Польська держава евакуювала понад 180 осіб із території, охопленої війною. Протягом перших шести місяців їхнього перебування в країні їм забезпечили житло, допомогу в адміністративних справах, а також адаптаційний курс польської мови, історії та культури, організований урядом Республіки Польща та Асоціацією «Wspólnota Polska», у якому брали участь 2 вчителі з Bolesławiec.
Сьогодні, прибувши до Польщі з багажем трагічного досвіду, поляки з Донбасу починають нове життя на батьківщині своїх предків. Із душевною стійкістю вони дивляться в майбутнє, однак зберігають болісні спогади про недавнє минуле…
«У 2014 році після Революції гідності розпочалася війна. Для мого міста і моєї родини це був дуже важкий час. Під час війни ми приховували польське походження, боялися репресій з боку ДНР, але Боже провидіння оберігало нас і допомогло втекти. Дякую всім полякам».
«У місті Луганську, куди не надходила гуманітарна допомога, панували голод, нестача ліків, а люди їли борошно, бо більше нічого не було».
«Молоду польку після перебування в концентраційному таборі в Німеччині схопили радянські військові, побили та відправили працювати на будівництво нової соціалістичної батьківщини. Вона так і не побачила своїх близьких у Польщі, а ми сьогодні є її нащадками…»
«Не можна бути байдужим і безвідповідальним. Кожен повинен думати й діяти так, щоб у його країні були хороші солдати, вчителі, лікарі, поліцейські. Не можна бути байдужим. Сучасний світ дуже маленький. Завтра війна може бути на твоїй вулиці»*.
Sebastian Zielonka
* матеріал зібрано під час курсу SWP, січень–квітень 2015 року.