Відповідно до положень Цивільного процесуального кодексу представником може бути адвокат, радник правовий, патентний повірений (у справах щодо промислової власності), особа, яка здійснює управління майном або інтересами сторони, а також особа, яка перебуває зі стороною у постійних договірних відносинах, якщо предмет справи входить до обсягу цього доручення. Крім того, представником сторони може бути співучасник спору, батьки, чоловік або дружина, брати чи сестри, нащадки сторони, а також особи, які перебувають зі стороною у відносинах усиновлення.
На відміну від кримінального процесу, у цивільному провадженні ніде не встановлено обмежень щодо кількості представників.
Відповідно до ст. 87¹ Цивільного процесуального кодексу у провадженні перед Верховним Судом діє процесуальне представництво сторін професійним представником. Професійним представником є радник правовий та адвокат. Обов’язкове представництво адвокатом або радником правовим також діє щодо процесуальних дій, пов’язаних із провадженням перед Верховним Судом, які вчиняються перед судом нижчої інстанції. Однак обов’язкове представництво у зазначеному обсязі не застосовується, зокрема, у провадженнях про звільнення від сплати судових витрат та про призначення адвоката або радника правового.
Якщо сторона не має місця проживання чи звичайного перебування або місцезнаходження в Республіці Польща чи в іншій державі — члені Європейського Союзу та не призначила представника для ведення справи, який проживає на території Республіки Польща, вона зобов’язана вказати представника для вручення документів у Польщі.
Необхідно пам’ятати про належне уповноваження представника на участь у судовому провадженні. Адже відповідно до ст. 379 Цивільного процесуального кодексу неналежне уповноваження представника є підставою для недійсності провадження.
Відповідно до ст. 89 Цивільного процесуального кодексу представник під час першої процесуальної дії зобов’язаний долучити до матеріалів справи довіреність із підписом довірителя або засвідчену копію довіреності разом із копією для протилежної сторони. Адвокат або радник правовий можуть самостійно засвідчити копію виданої їм довіреності, а також копії інших документів, що підтверджують їхні повноваження. В іншому випадку суд може винести ухвалу про недопущення представника до участі у справі, яка не підлягає оскарженню. Водночас слід також зазначити про ст. 97 Цивільного процесуального кодексу, відповідно до якої після подання позову суд може тимчасово допустити до вчинення невідкладної процесуальної дії особу, яка наразі не може пред’явити довіреність. У такій ситуації необхідно подати заяву про тимчасовий допуск до участі у справі як представника сторони та встановлення семиденного строку для подання довіреності або схвалення дій стороною. Якщо строк спливе безрезультатно, суд не братиме до уваги процесуальні дії цієї особи.
Хто такі професійні представники?
Відповідно Закон про адвокатуру від 26 травня 1982 року та Закон про радників правових від 6 липня 1982 року визначають, хто може бути адвокатом і радником правовим. Тут слід зазначити, що з липня 2015 року набувають чинності зміни, які по суті зрівнюють обсяг професійних повноважень обох професійних звань. Після набуття чинності змінами в липні 2015 року відмінністю у виконанні цих професій буде трудове правовідношення. Адже, на відміну від адвоката, радник правовий може перебувати у трудових відносинах. Якщо радник правовий перебуватиме у трудових відносинах, він не зможе бути захисником у кримінальних справах. Крім того, він може паралельно надавати правову допомогу так само, як адвокат.
Щодо вимог до осіб, які прагнуть здійснювати професію адвоката або радника правового, слід зазначити, що такі особи повинні мати кваліфікацію, визначену відповідно в Законі про адвокатуру та Законі про радників правових, бути внесеними до списку радників правових або адвокатів і скласти присягу.
Правова допомога, яку надає адвокат або радник правовий, може полягати в наданні правових консультацій, підготовці правових висновків, розробленні проєктів нормативно-правових актів і договорів, представництві перед органами влади та судами як представники або захисники.
Відповідно до Закону від 27 вересня 2013 року про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу та деяких інших законів, які набудуть чинності 1 липня 2015 року, радник правовий зможе виступати як захисник у кримінальному провадженні, а також у справах про податкові злочини.
Суд може призначити стороні представника в особі адвоката або радника правового. Це стосується як особи, яку повністю або частково звільнено від сплати судових витрат, так і особи, яку не звільнено від їх сплати. Залежно від статусу сторони перевіряється, чи призведе сплата винагороди раднику правовому або адвокату до зменшення необхідних коштів на утримання себе та сім’ї, або чи має сторона достатньо коштів для покриття цих витрат.
Якщо фізична особа не була звільнена від сплати судових витрат, вона повинна подати заяву про те, що не може сплатити винагороду адвокату або раднику правовому без зменшення необхідних коштів на утримання себе та сім’ї. Якщо стороною є юридична особа, наприклад товариство з обмеженою відповідальністю, або інша організаційна одиниця, якій закон надає судову правоздатність, такий суб’єкт повинен довести, що не має достатніх коштів для оплати винагороди раднику правовому або адвокату.
Заяву про призначення адвоката або радника правового слід подати разом із заявою про звільнення від сплати судових витрат або в окремому письмовому зверненні. Таку заяву також можна подати усно для занесення до протоколу суду.
Суд задовольняє заяву, якщо визнає, що участь адвоката або радника правового у цій справі необхідна, зокрема з огляду на складність справи або безпорадність сторони. Відповідно до ст. 357 Цивільного процесуального кодексу ухвала про призначення адвоката або радника правового вручається стороні без обґрунтування. Ухвала про відмову в призначенні адвоката або радника правового вручається стороні разом з обґрунтуванням і може бути оскаржена шляхом подання скарги.
У цивільному процесі немає обмежень щодо можливості повторного подання заяв про призначення адвоката або радника правового. Однак слід пам’ятати, що повторна заява не може ґрунтуватися на тих самих обставинах, що й заява, щодо якої було винесено ухвалу про відмову в призначенні адвоката або радника правового. Подання заяви на підставі тих самих обставин призведе до її відхилення. Водночас на відхилення заяви скарга не подається.
Тут також слід зазначити зміст Закону від 19 серпня 1994 року про охорону психічного здоров’я. Відповідно до ст. 48 цього Закону суд може призначити особі, якої безпосередньо стосується провадження, адвоката за рахунок держави навіть без подання заяви, якщо через стан психічного здоров’я ця особа не здатна подати заяву, а суд визнає участь адвоката у справі необхідною. Щодо зазначеного положення висловився Верховний Суд в ухвалі від 5 квітня 2012 року, у якій було визнано, що можливість призначення адвоката за рахунок держави без заяви сторони є обов’язком суду, якщо учасник провадження через стан психічного здоров’я не здатний самостійно захищати свої права.