Минає каденція Ради Болеславецького повіту була справді успішною. Яке, на Вашу думку, найбільше досягнення останніх років і чи можемо очікувати такого оптимістичного сценарію в найближчі роки?

Уже кажу — що зробити, щоб усе вдалося. По-перше, не зіпсувати. Залишити Болеславецький повіт у добрих руках. Ми є авторами проєктів, завдяки яким у Болеславецькому повіті нам справді живеться краще. Достатньо поглянути на сусідні повіти чи ґміни — Lwówek, Mirsk. Така краєзнавча екскурсія усвідомлює, що це неочевидний стан. Зміни в лікарні, які мешканці могли безпосередньо відчути, — ремонт інфекційного відділення, нові спеціалізовані відділення, де лікують дуже складні захворювання, найкращі школи Нижньої Сілезії (результати випускних іспитів), зразковий проєкт, який змінив професійну освіту, нарешті — визначні інвестиції, такі як будівля староства, Teatr Stary, легкоатлетичний стадіон чи кілометри нових доріг. Ми довели, що можемо багато зробити для мешканців, розвивати повіт у різних сферах, без прагнення до влади, без ненависті до конкурентів у місцевому самоврядуванні. Довірмося розумному продовженню, не вірмо популістським гаслам про обмеження повноважень повіту. Поміркуймо, чи хочемо ми приректи себе на одноосібну владу — Forum Romanum, де прагнуть додаткових посад для своїх «преторіанців», бо міських уже недостатньо… Досить задовольняти амбіції на непорушному троні в Ратуші. Piotr Roman уже був старостою, але під час своєї каденції нічим особливим для повіту не відзначився. Саме ми створили нову якість Болеславецького повіту і маємо розумні плани на майбутнє… Нам варто довіритися.

Бачу, що політика любові закінчилася… Piotr Roman «випромінює ненависть» з інтернету та місцевих газет. Він вказує на помилки й офіційно говорить про ліквідацію повіту.

Нехай займеться виправленням власних помилок. А їх у нього чимало. Запускає в небо феєрверки на фестивалях, годує ковбасою на банкетах — усе це коштує грошей, це наші гроші. У цьому немає раціонального господаря, який водночас збільшує борги міста, не допускає розвитку справді цінних ініціатив, таких як Blues na Bobrem чи Gliniada, виштовхуючи їх за межі зацікавлення та кордони Bolesławiec. Blues nad Bobrem у Kruszyn! Я люблю Kruszyn, бо там живу, але статус цього заходу та його назва зобов’язують… Але в нас так уже багато років: неважливе мислення понад поділами — важливо, щоб гроші мешканців задовольняли амбіції та «хотілки» одного актора на цій сцені — на жаль, без Театру, і це його болить. Наведу приклад. Нещодавно я проходив повз Театр і побачив екскурсію, яку проводили міські гіди. Німці запитують: «Що це за прекрасна будівля?» У відповідь чують: «А, це нічого особливого, це не наше…» Шановні, хіба це не смішно? Інша ситуація — маршалок Нижньосілезького воєводства Cezary Przybylski хотів показати на Ринку виставку про найважливіші інвестиції в Нижній Сілезії. Звісно, не зміг, бо Ринок — приватний маєток Piotr Roman, який цього не дозволив. Неважливо, до якої політичної сили належить маршалок воєводства, — важливо, що він у нас є, і, будучи президентом міста, треба продемонструвати клас.

А як щодо боргів міста? Освітлений Bolesławiec не справляє такого враження.

Так, бо це така лакована макетна конструкція на глиняних ногах. Важливо, щоб був ефект. Я за зміни, я за гарне місто, але нехай вибір буде раціональним і ощадливим. Прикладом є хоча б Orka, на яку ми вічно доплачуємо. Підкреслюю «МИ», бо це наші гроші. Питання в тому, чи добре ними розпоряджаються? У величезному бюджеті, зібраному з податків, усе можна приховати. Водночас питаю, чому історичний басейн ремонтують без економічного аналізу. Чи неглибокий дитячий басейн відповідає історичній правді, чи, можливо, повнорозмірний став би конкурентом для Orka? Приклади можна множити…

А що з лікарнею… Ця тема завжди викликатиме бурю та суперечки, адже ця сфера безпосередньо стосується людського здоров’я, життя й безпеки. Що цього разу важливого відбувається на Jeleniogórska, щоб просто покращити становище пацієнтів?

Лікарня на наших очах змінила свій образ: із провінційної лікарні з поганим обслуговуванням перетворилася на хороший, сучасний заклад, і тут я також підкреслюю роль працівників, яких підтримує Piotr Roman, хоча він постійно критикує цю лікарню. Як голова Соціальної ради ZOZ я хочу подякувати її членам (також із Міської ради Bolesławiec), які з ентузіазмом схвалюють ці позитивні зміни. Невже їхній керівник цього не знає, чи, можливо, вони розумніші за свого керівника? Але повертаючись до того, що заслуговує на нашу увагу й визначає стан нашого здоров’я, скажу одне: зміни в управлінні, яких ми домоглися, спричинили величезний прогрес. Ідеться не про ручне керування — раніше такі практики траплялися. Ми очікували творчого підходу до управління таким важливим закладом і передусім концепції розвитку. Так і сталося. На довгий список успіхів не вистачить одного інтерв’ю. Погляньмо хоча б на останні галузеві рейтинги якості. Bolesławiecki Szpital знову опинився серед найкращих лікарень Польщі. Попереду нас лише спеціалізовані клініки з великих міст. Прошу пам’ятати: це об’єктивна професійна оцінка. Розповім лише про останні лікарняні проєкти та плани. Велика якісна зміна в повітовій системі охорони здоров’я — відповідно до плану реалізується переїзд інфекційного відділення. Болеславецький повіт передав на інфекційне відділення понад пів мільйона, а також кошти на обладнання та будівництво внутрішньої дороги. Уже незабаром пацієнти зможуть користуватися цілком новим об’єктом. Я усвідомлюю, що цього ремонту дуже чекали. Ми уважно слухаємо, які потреби мають пацієнти Powiatowego Szpitala, і намагаємося послідовно їх задовольняти. Тиждень тому відкрили сучасне гастроентерологічне відділення. Назва складна, але на цьому відділенні фахівці найвищого класу лікують так само складні випадки захворювань травної системи. Вони вже мають великі успіхи. Повернули до життя багатьох пацієнтів, які опинилися в безнадійному становищі. У довшій перспективі ми прагнемо збудувати сучасний операційний блок. Попередній проєкт уже подано до маршалківського управління. Залучені кошти дозволили б збудувати поруч із наявним SOR чотириповерховий сучасний операційний блок, що відповідає найновішим стандартам, із відділенням інтенсивної терапії, центральною стерилізаційною та прилеглими відділеннями, яким особливо потрібна близькість операційного блоку. Є реальні шанси, що новий операційний блок служитиме мешканцям Болеславецького повіту вже 2017 року.

Ще два речення про дороги. Знаю, що Ви особисто пишаєтеся дорогою № 297.

В останні роки Болеславецький повіт став абсолютним лідером у будівництві «схетинок». Збудовано 9 доріг загальною протяжністю понад 52 км за кошти Національного фонду на суму 24 млн злотих. Успіхи лише надихають нас на подальшу роботу. Також вдалося, що є великим досягненням, виділити понад пів мільйона злотих на ремонт вулиці Staszica у Bolesławiec: від об’їзної дороги до вулиці Góralska, але — підтверджую — найбільше я пишаюся тим, наскільки ми посприяли реконструкції дороги 297. Багато років я особисто домагався, щоб Dolnośląska Służba Dróg i Kolei почала тут інвестувати. Чому це було так важливо? Bolesławiec чудово розташований біля двох автомагістралей A18 і A4, і водночас через нього проходить давній маршрут північ — південь, який закономірно змістився в напрямку Legnica, але професійні водії й надалі користувалися цією коротшою дорогою: звертаючи із S3 у Nowa Sól, вони їхали до Jakuszyce чи Jelenia Góra через Bolesławiec. Кожен, хто розумно мислить і заощаджує пальне, їде через Bolesławiec. А тепер можна їхати справді доброю дорогою на 10-кілометровій ділянці на північ від Bolesławiec — від Kozłów до Golnice. Інвестиція охопила реконструкцію дороги, перехресть і з’їздів, будівництво тротуарів, пішохідно-велосипедних маршрутів та автобусних кишень. Вартість робіт — близько 20 млн злотих.

Ви вже чергову каденцію очолюєте Раду повіту. Як Ви оцінюєте ситуацію в раді і чи є тут атмосфера для ухвалення добрих рішень на користь мешканців повіту, чи іноді доходить до політичних суперечок?

Це дуже фахова рада. Ми часто сперечаємося в рамках коаліції. Не так, що коаліція вносить проєкт, а опозиція виступає проти. Я дуже вражений тим, що радники сперечаються з добрими намірами, а не вдаються до політичних ігор. Сподіваюся, так і залишиться. Нам не потрібні заздрість і чорний PR. Це не служить роботі, а лише поганим людям із поганими намірами. Нам досить прикладів роздутих ЕГО на посадах. Не обманюймо себе — тут уже не йдеться про владу заради чогось ДОБРОГО. Тут ідеться про владу заради влади та розширення території впливу. Анексія повіту — якось зловісно й знайомо звучить…

Тобто «повітові» хотіли б любові, а «міські» не хочуть?

Ми не мусимо любити одне одного, але варто співпрацювати й поважати одне одного. Ми ніколи не починали самі партизанської війни, бо не в цьому річ. Місцеве самоврядування потребує єдності, але не одноосібної влади, адже тоді легко захлинутися власною непомильністю. Наведу наступні приклади з життя — вони говорять самі за себе. Будучи одним із небагатьох повітів Нижньої Сілезії, ми не ліквідували професійну освіту, коли на це чинилися централізовані тиски. Завдяки цьому ми врятували ці школи. А потім спільно створили (29 повітів змогли домовитися) проєкт, завдяки якому учні професійних шкіл мають таку технічну базу, як на підприємствах. Зазвичай у повітів немає грошей на такі проєкти. Нам вдалося реалізувати проєкт, який став прикладом для всієї Польщі. Учителі завжди підкреслюють власну участь у цьому порятунку, але сьогодні я нескромно скажу, що свою роль відіграли й підприємці — Cech Rzemiosł Różnych, Regionalny Związek Pracodawców, Bolesławieckie Towarzystwo Gospodarcze. Це ще один приклад співпраці. Ми дійшли висновку: якщо нам вдалося домовитися з 29 старостами, то вдасться і з президентом Bolesławiec. До болеславецьких шкіл ходять ті самі діти — ніхто не поділяє їх на міських, а потім повітових. Ми хотіли створити інтегровану систему підвищення кваліфікації вчителів міських і повітових шкіл. Нам знову вдалося «витягнути» на це гроші з Брюсселя. Учителі початкових шкіл могли б безкоштовно підвищувати кваліфікацію. Президент сказав — НІ. На запитання «чому?» відповів: «Ні, бо ні». Йому забракло фахових аргументів. А може, йому вже не обов’язково їх мати й йому все дозволено, навіть якщо йдеться про освіту маленьких мешканців Bolesławiec? Рейтинги не брешуть: болеславецьким початковим школам багато чого бракує до найкращих шкіл Нижньої Сілезії, а Болеславецький повіт уже черговий рік поспіль посідає провідне місце в нашому воєводстві.

І останній приклад, який, можливо, не потребує любові, бо в ній легко осліпнути, але потребує мудрої співпраці. Ми переконували міську ґміну Bolesławiec у необхідності системного промоційного проєкту «Відкрий чарівність Нижньосілезьких лісів». Знову було — НІ, хоча проєкт отримав загальнопольське визнання. Можливо, у ньому було замало можливостей для просування особи пана президента, адже міські публікації, як мені здається, служать лише цьому. Я мрію про промоцію, яку розуміють як комплексну діяльність органів місцевого самоврядування. Якщо я бачу в ґміні публікацію, присвячену лише цій ґміні, а в кожній ґміні — іншу, то так і проситься одна, яка охоплювала б повіт і всі ґміни на його території. У ній мають бути туристична та інвестиційна пропозиції, підкреслюю — спільні для всіх ґмін.

Чи Ваш досвід у сфері економіки корисний у діяльності органів місцевого самоврядування?

Я багато років працюю в місцевому самоврядуванні. Будучи віцепрезидентом Bolesławiec, я спільно створював спільнотний ринок. Друге — економічна зона. Я не приписую собі весь цей успіх, але зона господарської активності — уже моє дітище. Я завжди керувався поглядом із боку економіки. Якщо ми хочемо витрачати гроші, то спочатку маємо подбати про те, щоб їх залучити. Ще донедавна існувала думка, що за самоврядовцями, які водночас займаються економікою, треба пильно стежити, бо вони негідні довіри. Звісно, стежити треба за кожним, адже злодіїв серед депутатів не менше, ніж серед підприємців чи звичайних громадян. Якщо людина сама вміє про себе подбати, вона подбає й про інших.

Погляньмо, якою людиною є Karol Stasik. Ви справляєте враження на багатьох людей — відповідальна робота на керівній посаді, робота в органах місцевого самоврядування, у Platforma Obywatelska, і ще Ви маєте час доглядати за садом… Можна позаздрити силі, фізичній формі та бажанню діяти. Як Вам це вдається?

Дехто відпочиває, лежачи догори животом, а я постійно в русі. Завдяки цьому маю хорошу фізичну форму й, незважаючи на свою повноту, іще багато чого можу. Я активно відпочиваю — це основний спосіб підтримувати фізичну форму. Крім того, читаю, передусім історичні книжки: з історії можна багато чого дізнатися. Історія застерігає нас від повторення помилок. Узагалі я захоплююся історією і часом думаю, що був би добрим істориком. І це моя друга пристрасть після садівництва.

А що це за рослини? Це нове захоплення?

Та ні, я селянин (сміється). Я народився в селі під Краковом. Коли був молодим, найбільшим покаранням для мене була допомога батькові в обробітку землі. Але зріла людина бачить те, чого раніше не помічала. Людина почувається майже творцем, коли сіє, доглядає, спостерігає за результатами. Я дивуюся людям, які не захоплюються природою. Людина бідніша, якщо цього не розуміє.

Коли Ви так говорите про сад, я згадую китайське прислів’я: «Хочеш бути щасливим один день — напийся, на рік — одружися, на все життя — почни вирощувати сад».

Щось у цьому є. Наприклад, відомий імператор Діоклетіан, втомлений війнами, одного дня оселився в Іллірії (сучасна Хорватія). До нього відправили одного із сенаторів, щоб він рятував батьківщину під час чергових заворушень. А колишній імператор сказав: «Не мороч мені голову, бо сьогодні я збиратиму капусту». Як бачимо, людина за століття мало змінюється, хіба що обростає технікою.

Знаю, що життєву систему цінностей не можна звести до трьох речень. Але що для Вас найважливіше в житті?

Найважливіше — бути потрібним іншим

Що дає досвід? Що Ви зараз порадили б 20-річному Karol Stasik?

Щоб став істориком. Згідно з прислів’ям — добре там, де нас немає, — неможливо бути цілком щасливим. А досвід… варто його мати, варто робити висновки, аналізувати, тобто не жити бездумно. Тоді легше обирати, вдосконалюватися та ухвалювати правильні рішення.

А чому Ви йому заздрите?

Так… віку (сміється)

А які переваги цього зрілого віку?

Скажу, що для мене зараз є приємним. Коли до мене приїжджають онуки. З Gosią і Huberem я можу гратися без кінця. Зрілість дає дистанцію та правильний погляд на те, що є найважливішим. Усі ми отримуємо від цього велику радість. Онуки пізнають дідуся, а дідусь — онуків. Безцінно.

Дякую за розмову. Що Ви хотіли б сказати виборцям наостанок?

Шановні виборці! Залиште повіт у добрих руках.

Виборчий матеріал KWW Platforma Samorządowa Powiatu Bolesławieckiego