Нижче ми представляємо адресований президенту Piotr Roman відкритий лист, який ми отримали від Danuta Maślicka:
Я живу в мікрорайоні обрубків — так сказала одна з мешканок вулиці St. Starzyńskiego у Bolesławiec. Я пішла б ще далі: «я живу в місті обрубків». Бо як інакше назвати місто, у якому чиновники оголосили війну деревам, у якому забувають, що публічний простір є спільним благом громадян і тому слід зважати на їхню думку, брати її до уваги під час ухвалення рішень, які їх стосуються.
Найкраще це ілюструє моя боротьба за дерева на вулиці St. Starzyńskiego. Яку я програла.
Коли навесні приїхав кран і почалося обрізання гілок дорослого та здорового дерева, моє втручання до керівника адміністрації житлового кооперативу увінчалося успіхом — «акцію» припинили. Але настав грудень, і не допомогли благання, жодні аргументи не зупинили пилку.
Я безсило дивилася на ці здорові гілки, які нікому не загрожували, на ці обрубки, що стирчали, на «обскубані» берези, де вили свої гнізда сороки, і намагалася дізнатися, хто ухвалив таке рішення, які аргументи говорили на користь того, щоб так спотворити дерева, а разом із ними й вулицю. Гарний краєвид? Квітуче дерево (яке хтось назвав бур’яном)? Тінь у спекотні роки, яка захищала дітей, що гралися на траві? Зелена стіна, яка поглинала «запахи» з розташованого поблизу смітника? Легені міста? Суцільне прекраснодушність, чи не так?
У відповідь я почула, що це рішення правління, підкріплене «експертизою» пана Wolański, на вимогу одного з мешканців, якому дерево влітку затуляло сонце на балконі. І таке крайнє індивідуалістичне мислення, яке не служить більшості, набуло статусу аргументу. А чому, питаю адміністративного керівника, не запитали решту мешканців? Можливо, у діалозі вдалося б виробити правила дій, щоб не завдати шкоди ні природі, ні людям?
Прикладів таких бездумних дій більше. Наприклад, цей: вирубали 10 молодих дерев у парку з боку вулиці Zygmunta Augusta, які вписувалися в ряд дерев уздовж тротуару, утворюючи прекрасне завершення цієї частини парку. Цей приклад також ілюструє наведене вище, як і те, що нам байдужа природа, яка нас оточує. Прошу поглянути на ці здорові пеньки й запитати: чиї егоїстичні вимоги тут було враховано?
Я не обговорюю вирубування гілок і дерев, які становлять небезпеку, бо це очевидно. Хоча можу навести приклад сухого дерева (на вулиці Konradowskiej), яке може зламати будь-який сильний вітер. Воно досі стоїть і загрожує безпеці перехожих.
Пане президенте, я адресую вам цей лист, бо справа стосується не лише однієї вулиці нашого міста. Я знаю міста, порівнювані з нашим, у яких не допускають такої деградації, як описана вище.
Якось я була в ратуші зі скаргою, що наше місто «лисіє», і отримала відповідь від пані речниці, що є нові насадження. До сьогодні цих насаджень у зазначених місцях немає. А заразом запитаю про лавочки, яких у різних частинах міста маємо так багато, але сидіти на них (через птахів) неможливо. Невже так важко знайти для них належне місце? Бо комусь може спасти на думку, що легше буде зрізати дерево, на яке сідають набридливі птахи?
Прошу не сприймати цей лист як втручання й створення безладу, а як вияв громадянської активності, як голос, висловлений від імені багатьох людей, яким небайдуже, який вигляд має місце, де їм судилося жити.
Ми цінуємо те, що було зроблено, але озеленення центру міста кущиками та самшитом не вирішує справи (хоча хвала вам за це). Є ще місто за межами центру, яке також потребує пильної турботи, і не можна залишати свавілля чиновників, які, наприклад, вирубують кущ бузку, бо комусь цей бузок заважає.
Danuta Maślicka. Докторка гуманітарних наук, у часи PRL активістка NSZZ «Solidarność». Багаторічна вчителька та директорка Bolesławiecki Ośrodek Kultury, авторка, зокрема, книжки «Znikopis. Pamiętasz, była solidarność».
(інформація: DM/ii)