Наша читачка знайшла в Інтернеті пропозицію фірми з околиць Bolesławiec, яка надає послуги посередництва у працевлаштуванні в Німеччині. Оголошення звучало приблизно так: «Догляд за літніми людьми в Німеччині. Потрібне комунікативне знання німецької мови».
– Власниця фірми по телефону пообіцяла мені гарантовану роботу, – розповідає жінка про свою пригоду з фірмою. – Я мала доглядати за вісімдесятирічною жінкою з околиць Dusseldorfu, на заході Німеччини. Вона ходила, була більш-менш самостійною й потребувала лише допомоги з одяганням і веденням господарства.
За посередництво читачка заплатила 1000 злотих і отримала на цю суму фіскальний чек. У неділю ввечері вона сіла в мікроавтобус з іншими шістьма жінками, щоб дістатися до місця роботи в Німеччині. Їх також супроводжувала власниця фірми. Першим здивуванням було те, що інші шукачки роботи взагалі не знали німецької мови.
– Я мала нагоду переконатися, що ніхто не перевіряє їхнього знання мови, хоча в оголошенні було зазначено, що потрібне комунікативне знання німецької, – розповідає читачка. – Дівчата їхали з аркушами, на яких були надруковані основні фрази. Дорогою вони питали мене, яка різниця між «Guten Morgen» і «Guten Tag». Я провела в мікроавтобусі 36 годин. Їздила всією Німеччиною: була на півдні, майже біля Боденського озера, а також на північному заході, на кордоні з Нідерландами. Виявилося, що в містечку, назви якого я не пам’ятаю, де мала доглядати за літньою німкенею, ми взагалі не були. Власниця фірми мала підготовлену роботу лише для трьох, можливо, чотирьох людей. Коли я питала її, що буде з моїм місцем, вона коротко відмахнулася: «Немає, німець відмовився», – скаржиться жінка.
У понеділок виявилося, що для трьох дівчат роботи немає. Близько 17:00 біля нідерландського кордону власниця фірми розпочала переговори з жінками, яким не знайшла місця в німецьких домівках.
– Власниця запропонувала нам переночувати в мікроавтобусі ще одну, вже другу ніч, – розповідає читачка. – Жінка сказала нам, що, можливо, щось знайдеться у вівторок. Я знала, що вона спробує підсунути нам будь-що — неперевірену пропозицію — і залишити собі 1000 злотих за посередництво. На щастя, ми з дівчатами домовилися чітко поставити питання: гроші назад — і повертаємося до Польщі. Так і сталося. На щастя, власниця не створювала нам проблем, але присягалася, що це не її вина, а нечесні німці відмовилися від заздалегідь узгоджених із нею місць. Я чула інше, коли жінка розмовляла телефоном.
Читачка, сидячи попереду мікроавтобуса, чула, як власниця фірми розмовляла з різними людьми, поспіхом шукаючи пропозиції роботи.
– Телефонні розмови виглядали невтішно, – каже читачка. – Ніхто не мав для неї жодної пропозиції. Я подумала, що добре, що дівчата не розуміють німецької, бо якби вони почули, що тут відбувається, то очі б їм на лоба повилазили, – завершує свою розповідь жінка.
Коли власницю фірми запитали, чи мала місце описана історія, вона відповіла, що це брехня.
– Я ніколи не їздила Німеччиною 36 годин, ця пані бреше, – сказала нашій журналістці. – Усі жінки, яким я знаходжу роботу, нею задоволені. Якщо я їду відвезти жінок до Німеччини, то вирушаю, наприклад, у п’ятницю, а повертаюся в суботу. Повторюю: те, що говорить ця жінка, — брехня.
– Скажу лише, що я бачила ситуацію, коли власниця фірми приїхала до будинку в Німеччині, де була потрібна людина для догляду за літньою особою у дуже тяжкому стані, і саме в цей момент запропонувала жінкам роботу, кажучи: «Ну, котра з вас наважиться, котра залишиться?». Я б не рекомендувала послуги цієї пані, але кожен має вирішувати сам.
Оголошення про посередництво у працевлаштуванні в Німеччині й досі можна знайти в інтернеті.
(інформація: ii)