Виставу szczecińського Teatru Polskiego показали у Forum у межах Polkowickich Dni Teatru — циклічного заходу місцевого Centrum Animacji. Щороку подію патронують відомі актори (цього року — Anna Dymna, раніше, зокрема, Jerzy Stuhr, Krystyna Janda та Janusz Gajos).
Bruno Jasieński, захоплений утопією комунізму, 1931 року створив сатиру на французьку соціал-демократію, яка замість боротьби за права робітників вступала в домовленості з власниками фабрик і піддавалася корупції. Драма виявилася позачасовою і чудово піддалася перенесенню на сучасність.
Adam Opatowicz, режисер «Балу манекенів», здійснив лише кілька косметичних змін. Фабрикантам режисер дав мобільні телефони, а пролетарі говорили голосами хіп-хоперів: Andrzej Mikosz «Webber» та Adam Zieliński «Łona». У виставі також згадується назва партії «Prawo i Socjalizm».
Загальний зміст вистави не змінився. Люди, захоплюючи владу чи борючись за неї, керуються лише власним, дуже особистим прагненням до вигоди. Звісно, лунають затерті фрази про благо суспільства, поліпшення умов, якусь нашу і вашу справедливість та солідарність. Але, як на самому початку каже конферансьє, єдиною силою є гроші. Глядач може додати від себе після вистави: і все, що за них можна отримати.
Одним із найсумніших моментів вистави була розмова двох профспілковців. Старший переконував молодшого, що в занятті політикою є глибший сенс, а політик, навіть якщо скрутить собі шию, має в цьому якийсь вищий, прихований від простолюду план. Тоді на думку спадає смерть Andrzej Lepper, Barbara Blida та багато інших подій нашої сучасної політичної сцени.
У виставі профспілковці, які служать партійному лідерові, вірять у «хмарочос влади». На їхню думку, одним влада приписана від народження, і на вершину вони підіймаються ліфтом, без зусиль. Для інших підготовлені парадні сходи з червоними килимами. А для тих, хто не потрапить ні спереду, ні ліфтом, є службові сходи, якими, докладаючи зусиль, можна прокрастися навіть на саму вершину.
Абсурд і відсутність чесних правил здобуття влади, які можна було розпізнати під час перегляду «Балу манекенів», стали сумним досвідом. Однак ми безперечно подивилися добру виставу. До Bolesławiec запросили, без сумніву, одну з найсильніших постановок Polkowickich Dni Teatru.
(інформація: Grażyna Hanaf)