Ми зустрілися з Юреком за кавою. Він хотів пожвавити рух тверезості в Bolesławiec. Поставив собі за завдання запросити на концерт Piotr Nagiel — відомого артиста, також тверезого алкоголіка, який грає з гуртом STO% і порушує у своїх творах проблеми залежності, насильства та нерозуміння.

Jerzy був відомою людиною в місті. У 80-х роках він організував Дискусійний кіноклуб. Зробив це з великим розмахом. У кінотеатрі Forum проходили кіномарафони та покази цензурованих за комуністичних часів «поличкових» фільмів (стрічок, які через цензуру пролежали на полицях і не були допущені до прокату). У липні 2008 року Jerzy зник із Bolesławiec.

Під час нашої зустрічі я, як зазвичай, запитала його, чим він займався і як йому живеться. Він відповів, що тепер уже добре, бо він тверезий. Так почалася ця розмова. Я почула історію алкоголіка, подібну до інших таких історій, як крапля горілки до краплі горілки.

«Віднесені вітром», перевезені в туалеті PKP

Юрек, випускник I загальноосвітнього ліцею, після випускних іспитів намагався вступити до Uniwersytet Wrocławski на польську філологію. Після другої невдалої спроби він відмовився від цієї ідеї. Почав працювати в клубі «Relaks» при житловому кооперативі «Bolesławianka». Саме там виникла ідея створити в Bolesławiec Дискусійний кіноклуб.

– Я познайомився з керівником пересувного кінотеатру, саме він підказав мені таку ідею, — розповідає Юрек. — Хоча в «Relaks» не було належних умов, бо я не мав проєкційної зали, все одно заснував клуб. Фільми брав із Wrocław, консультувався з приятелями-журналістами, які писали про кіно, співпрацював із кіношколою в Łódź.

На покази в клубі приходило до 30 людей, але лекції, організовані в кінотеатрі Forum, збирали більше глядачів, ніж вміщала зала. В урядового відомства з питань розповсюдження фільмів вдалося отримати цензуровані стрічки — так звані «поличкові» фільми. – Я показував усе: комедії, вестерни, гостросюжетні фільми, — згадує Юрек. — Великий фурор спричинила «Matka królów» — дуже політично некоректний для тих часів фільм, а також «Diabeł» Żuławski. Ця стрічка тоді багатьох шокувала.

Організатор кінопоказів ніколи не стикався з відкритим втручанням цензури. Найбільше він хвилювався, коли показував фільм «Przypadek» Krzysztof Kieślowski. Стрічка, знята 1981 року, вийшла на екрани в Польщі лише через кілька років. Kieślowski звинувачували в тому, що у своєму творі він критикує комуністичний лад.

– Пам’ятаю черги перед першим марафоном ДКФ, — говорить Pietrzak. — Тоді я показував «Віднесені вітром». Плівку перевіз у туалеті потяга. Було кілька ящиків, і треба було їх пильнувати, бо копія була не лише страшенно дорогою, а й не мала американської ліцензії. Можна сказати, це було чисте кінопіратство.

Юрек пішов із клубу Relaks у 1990 році. Причиною був алкоголь. Його хвороба розвивалася.

Історія пияцтва

Коли Юрек аналізує початок залежності, він повертається до шкільних років і п’яних вихідних. – Тепер, озираючись на історію свого пияцтва, я вважаю, що був залежним уже в середній школі, — зізнається сьогодні тверезий Юрек. — Щосуботи й щонеділі я пив більше за інших. Спочатку вино, потім міцніші напої. Я цього не помічав. Дошкуляли похмілля, неприємні стани. Це мало б змусити мене замислитися, але, мабуть, алкоголік мусить упасти, щоб зрозуміти…

1990 рік. Час невдовзі після відмови від керівництва ДКФ був найгіршим періодом у його житті. – Я був залежним від алкоголю, не мав надії, що перестану пити, ніщо навіть не вказувало на те, що я зроблю коротку перерву, — згадує Юрек.

Ненадовго він поїхав до Німеччини на роботу. Там також багато пив. Називає цей період часом зависання. Він тривав сім років. У 1997 році подруга простягнула Юреку руку допомоги й дала йому роботу у своїй фірмі. – Я безцільно ходив вулицею, а вона дала мені шанс, — розповідає він. — Я працював у неї та продавав заходи. Спочатку це була тимчасова робота, потім вона взяла мене на повну ставку. Моя хвороба була настільки запущеною, що я цим не скористався. Страждала родина і страждали люди, які хотіли мені допомогти.

Зрештою не витримала й знайома Юрека. Вона вирішила, що так більше жити не можна, а надання роботи алкоголіку зовсім йому не допомагає. Юрек потрапив на першу терапію. – Перед від’їздом до лікарні знайома увімкнула мені пісню моєї улюбленої групи Pod Budą, — розповідає Юрек. — Ми обоє нервували. Вона хотіла якось мене заспокоїти, втішити, підтримати. Однак терапія не вдалася: хвороба була підступною, я не брав участі в жодних заняттях. Я зробив це заради родини, а не заради себе, і нічого не вийшло, — додає він.

Хоча в Юрека були періоди утримання від алкоголю, вони були короткими, і в 1998 році, не даючи собі ради з пияцтвом на роботі, він звільнився. Знову залишився без роботи, без мети й без надії. З вулиці його забрав наступний роботодавець. Він працював у нього ще 10 років. – Я працював у книгарні. Реалізовувався в цій роботі, але не був тверезим. Власник гостро на це реагував, умів напоумити мене, не панькався. Тому це тривало так довго, але й він не витримав мене, — визнає Юрек.

За його словами, пити йому було зручно. Він ішов на роботу, і за годину починало чогось бракувати. Починали тремтіти руки, тоді треба було вийти й «поповнити хімію», тож він вигадував привід ненадовго вийти, якусь справу, яку треба владнати. Повертався вже іншим. Спокійнішим, але з запахом алкоголю. Усі це бачили, відчували за подихом, зовнішністю, поведінкою, але алкоголік цього не помічав. – Цей стан можна порівняти із загальним відчуттям «повного пофігізму», — пояснює Юрек. — Прокидаєшся вранці, навколо немає нікого й нічого. То що робити? Треба випити. Поповнення хімії — найважливіше.

Зрештою Юрек виїхав із дому й оселився у матері, якій влаштував пекло. Пів року він був у депресії. Вночі не спав, не мав мети, не їв, думав лише про те, де позичити гроші, щоб випити. Тоді надійшла пропозиція поїхати на роботу до Лондона.

П’яний Лондон

В Англії у Юрека була далека кузина, яка знала, що він алкоголік. Попри це вона запропонувала допомогти йому знайти роботу в Лондоні. – Я поїхав туди й працював на мийці посуду у великому торговельному центрі, — розповідає він. — В автобус до Великої Британії я сів п’яним, із вивихнутою ногою, яку раніше також травмував напідпитку. Досі дивуюся, як можна було зважитися на поїздку майже без знання мови, з хворою ногою, та ще й п’яним?

У Лондоні він не припинив пити, але на роботі справлявся. Спочатку навіть надсилав гроші додому. Потім усі вони стали потрібні на алкоголь. Замкнене коло завершилося, і він утратив роботу. Опинився на вулиці.

– Я підійшов на вулиці до якихось людей, щоб вони дали мені на булочку, а вони запропонували роботу на сортуванні сміття, — розповідає Юрек про свою долю бездомного. — Я знову знайшов роботу. Віддав їм за це частку, бо така була домовленість. Знову почав жити краще. Мав банківський рахунок, житло. Але пияцтво було частим, руйнівним, усі там пили. На сортуванні працювали самі поляки, я нічим від них не відрізнявся…

Наступного разу Юрек утратив роботу й житло. Шість місяців він був бездомним. Жив у гаражах в одному з районів Лондона. Там мав своє місце. Знав ресторани та години, коли перед ними виставляли їжу для бідних. Ходив до денного клубу для бездомних, де були кава, телевізор і більярд. І пив. Знайшов товаришів, які мали гроші, тож пив разом із ними.

– Одного разу я спав на лавці. Була зима, — розповідає він про останній етап свого життя на вулиці. — Прокинувся і не відчував ступнів та кистей, обморозив їх. Це мене налякало й протверезило.

Бог не зачинився переді мною

Юрек знайшов ще одну роботу і також її втратив. Допомагали знайомі. Вийшов із орендованої кімнати в тому, у чому був. Не знає, чи йшов накласти на себе руки, чи шукати допомоги. Але зрештою хворий, схожий на останнього волоцюгу, дістався до Посольства Польщі. Пані консул зателефонувала до «Barka» — організації, яка допомагає полякам повернутися додому у складних ситуаціях. Юрек отримав квиток до Bolesławiec. Після повернення продовжив пити.

– Було як у Лондоні: я пив, падав на вулиці, мене забирала швидка, — розповідає він про своє повернення. — Коли мене знову привезли до відділення невідкладної допомоги, лікар, який мене приймав, сказав усе прямо, без зайвих слів. Він сказав, що я помру, якщо продовжу пити. Може направити мене на лікування від залежності, але потім я робитиму, що захочу. Я пішов на детоксикацію, на терапію і почав відвідувати зустрічі Анонімних Алкоголіків.

Юрек ставився до зустрічей із дистанцією. Не пропускав їх, але не почувався там цілком комфортно. – Не скажу, що мене це захопило, але з маніакальною наполегливістю ходив, — розповідає він. — Осяяння прийшло пізніше, на Днях тверезості в Krzeszów. Вперше я сповідався і поговорив зі священником Бронеком, душпастирем алкоголіків. Я дуже чекав сповіді в нього, майже до півночі. Вранці пішов до причастя, взяв участь у хресній дорозі. Це був для мене новий день тверезого життя. Прокинулася моя духовність. Я перестав бути уламком без почуттів і віри.

Юрек каже, що потім почалися дива. Він вийшов із притулку для бездомних, знайшов кращу роботу й житло. Йому допомагала спільнота AA. – Те осяяння, яке прийшло в Krzeszów, досі мене тримає, — завершує свою розповідь він. — Підтримка на мітингах дуже багато мені дає. Я можу черпати добро зі своєї тверезості. Концерт Piotr Nagiel — особиста для мене справа, я роблю це для себе, для спільноти, для тверезості.

Концерт Piotr Nagiel — 2 лютого

Концерт, ініціатором якого є Jerzy Pietrzak, а організатором — Stowarzyszenie «Przemiana», відбудеться у четвер о 19:00. Вхідний квиток — 20 zł, його можна придбати в туристичному агентстві «Perfekt» на вул. Sierpnia '80, у штаб-квартирі Stowarzyszenie «Przemiana» на вул. Komuny Paryskiej та в кінотеатрі Forum у пункті туристичної й культурної інформації (біля кас кінотеатру). Портал і газета «Istotne informacje» є медійними патронами заходу.

(інформація: Grażyna Hanaf)