Вовча зграя на території лісництва Bolesławiec налічує 8–9 особин. Інші сімейні групи вовків живуть в околицях Dobra (на схід від Kwisa), на захід від річки в околицях Krępnica (полігон), на вересових пустищах Przemków–Chocianów, на полігоні в Świętoszów.
Науковці зі Stowarzyszenie dla Natury „Wilk”, досліджуючи випорожнення хижаків, відібрали 30 генотипів. На цій підставі відома чисельність вовків у Нижньосілезькій пущі. Дослідники оцінюють, що там живуть чотири зграї та кілька одинаків. Кожна група займає територію від 250 км² до 300 км², захищаючи свою територію лише від інших вовків.
Перших вовків спостерігали в наших лісах у 2007 році. Відтоді Stowarzyszenie dla Natury „Wilk” отримало 930 повідомлень, зокрема від жителів сіл, грибників і лісників, про помічених вовків.
– Одні чули виття, інші помічали вовчі випорожнення, ще інші — вовче лігво, а навіть самого вовка, — розповідає доктор Sabina Pierużek-Nowak голова Stowarzyszenie. — Ми відповідаємо на електронні листи й реагуємо на кожне таке повідомлення від місцевих жителів.
Звідки ці вовки?
Вовки прийшли на наші території зі східної Польщі, зокрема з Puszcza Białowieska, Augustowska та Beskid Sądecki. Це означає, що хижак без проблем долає таку велику річку, як Wisła.
– Вовки не лише легко долають Wisła, деякі потрапляють до Нижньосілезької пущі з території Німеччини, долаючи Nysa Łużycka, — пояснює голова об’єднання.
Наприкінці XX століття вовки заселяли переважно ліси на схід від Wisła. У західній частині країни їх було мало. Тут було багато копитних тварин, які є основною їжею хижаків, але вовків звідти витіснила людина. На них полювали мисливці та браконьєри. Розвиток доріг також їм не сприяв — вони часто ставали жертвами наїздів.
– Після того як вовків узяли під охорону як вид, їхня популяція на заході Польщі почала відновлюватися. Вони поступово повертаються до лісових масивів, з яких їх витіснила людина, — пояснює Pierużek-Nowak. — Мігруючи, вони шукають нових партнерів і вільну територію, щоб вільно розмножуватися. Особливо сприятливими для них є території полігонів. Там, де люди з’являються дуже рідко.
Вовки не їдять людей, але нюхають їх
Попри те, що в переповнених лісах вовки постійно контактують із людьми, безпосередніх зустрічей із цими тваринами небагато. Це свідчить про те, що хижаки уникають людей і не становлять для них загрози. Вовки лише спостерігають за непроханим гостем. Найчастіше за грибниками, адже осінній грибний сезон збігається в часі з появою молодняку.
– Страх перед вовком безпідставний, — заспокоює Pierużek-Nowak. — На присутність людей вовк реагує перенесенням дитинчат і викопуванням іншого лігва. Ми дослідили понад 400 зразків випорожнень — людських решток у них не було. Вовки людей не їдять, — жартує голова Stowarzyszenie.
На сайті Stowarzyszenie, однак, є порада, що робити, якщо хтось зустріне вовка, а тварина одразу не втече. Вовк може розглядати людину. Така поведінка не є проявом агресії хижака. Вовки розумні й допитливі. Вони бачать інакше, ніж люди (не розрізняють кольорів, їхній зір менш гострий), і потребують більше часу, щоб оцінити, з яким об’єктом мають справу. Вони переважно користуються нюхом — значно досконалішим. Тому зазвичай чекають, поки до їхніх ніздрів дійде запах, а потім відходять. У таких ситуаціях слід зберігати спокій і чекати, поки вовк відійде.
Вовки рідко хворіють на сказ, однак слід бути обережними й негайно повідомити ветеринарні служби, а також Stowarzyszenie dla Natury „Wilk” про особин, які поводяться неприродно. Об’єднання також збирає всю інформацію про знайдених мертвих вовків (встановлює причину смерті, а в разі виявлення браконьєрства намагається знайти винуватця та домогтися його покарання).
(інформація: Grażyna Hanaf / SdN "Wilk")