Болеславецька кераміка та Голлівуд
З нагоди прем’єри третього сезону серіалу The Mandal Orian, дія якого розгортається у всесвіті «Зоряних війн», у 2023 році Disney запросив до співпраці шістьох польських художників, які мали підготувати плакати із зображенням місцевих версій мандалорського шолома. Вроцлавський (точніше, нижньосілезький) проєкт, створений Якубом Камінським, містив мотив із болеславецької кераміки.
Наше місцеве золото мало нагоду «зіграти» у сиквелі шалено популярного фільму «365 днів», знятого за прозою Бланки Ліпінської («365 днів: Цей день», 2022). Сам фільм зібрав дуже погані відгуки, але в одній зі сцен головні герої — полька Лаура Бель та італійський мафіозі Дон Массімо — і їхні близькі вечеряють за столом, накритим болеславецькою керамікою.
Магда Гесслер відкрила у 2018 році в столиці Великої Британії свій ресторан White Goose Bistro, де страви подають, зокрема, на кам’яному посуді з Болеславця. Чотирма роками раніше вона відвідала Болеславець під час зйомок одного з епізодів «Кухонних революцій».
Болеславецька кераміка також була героїнею багатьох великих благодійних акцій. Двічі в Болеславці створювали чудові набори для акції Великого оркестру святкової допомоги. «Вітер у вітрила — WOŚP 2020» — це керамічний набір із 47 предметів, натхненний графікою 28-го фіналу WOŚP (на аукціоні його продали за понад 14 тисяч злотих). У 2023 році створили унікальну колекцію тарілок із графікою авторства очільника WOŚP Юрека Овсяка. Набір продали на аукціоні за понад 13 тисяч злотих.
Одну з важливіших благодійних акцій, під час якої на аукціон виставили кераміку з Болеславця, провела компанія зі Сполучених Штатів. Метою аукціону, організованого Surroundings Polish Pottery, був збір коштів на підтримку України, що бореться з Росією. Кам’яний вазон продали на аукціоні за 2340 доларів. Оригінальний декор у кольорах українського прапора, що зображує, зокрема, соняшники, колоски зернових та білу голубку, створила українка Юлія Сіденко — на честь батьківщини й на знак надії, що Україна оговтається від воєнних руйнувань і в ній знову запанує мир. Варто додати, що дохід від усіх аукціонів болеславецької кераміки, проведених у межах підтримки України, призначили на закупівлю систем фільтрації води та дезінфекційних засобів для хірургічних потреб. Ці набори в Україну доставив американський фонд WaterStep.
З чого виліпили Болеславець?
Історія Болеславця від середньовіччя нерозривно пов’язана з гончарством. Усе це завдяки розташуванню міста в басейні Бобру та Квиси, багатому на поклади глин, придатних для виробництва кам’яного посуду, а також глин, які використовували для глазурування й які надавали виробам злегка склоподібної коричневої поверхні. Названа за коричневим кольором земляна глазур була типовою для болеславецьких виробів. Кобальтові штампики та «павичеві очка» вигадали в XIX столітті.
Як жителі Болеславця, ми дуже пов’язані з цією історією кераміки, можливо, навіть трохи надто, про що свідчить анекдот — правдива історія з нашого подвір’я. Один із місцевих самоврядовців, вітаючи скульпторок-керамісток під час одного з офіційних заходів, сказав, що вони займаються найдавнішою професією у світі. І лише ті, хто не живе в Болеславці, подумали про іншу професію, ніж… саме гончарство.
Великий глек...
У 1753 році в місті створили Великий глек — глиняний виріб місцевого гончаря, майстра Йоганна Готліба Йоппе, масою 600 кілограмів, візитівку тогочасного Болеславця (тоді його називали Bunzlau). Посудина мала понад два метри заввишки й могла вмістити майже дві тисячі літрів. Вона була такою великою, що після сплати можна було в неї зайти. Так зсередини її, зокрема, оглянув майбутній президент Сполучених Штатів Джон Квінсі Адамс, який подорожував Європою у 1800 році. Глек зображували на листівках, а також продавали його маленькі сувенірні копії. Одна з кондитерських спекла торт у його формі, а 1879 року письменник Карт Т. Пфаутц створив п’єсу, у якій головну роль відігравав великий глек. Глек зник у 1945 році — його могли знищити солдати Червоної армії.
… і 5 його копій
У Болеславці створили п’ять його копій. Перша, виготовлена 1939 року з цементу, не пережила війни; другу 2000 року створили художники-керамісти Владислав Гарнік та Анджей Тшаска, але 2007 року її знищили вандали. Третя, виготовлена з пластику, стоїть у Музеї кераміки й точно відтворює оригінал у масштабі 1:1. Четверту копію намагався підготувати скульптор-кераміст Матеуш Гробельний під час Болеславецького свята кераміки у 2016 році, але глек обвалився під час випалу.
П’яту створили 2018 року під час Gliniady® (тоді під назвою Glina Show), яка була частиною святкування Болеславецького свята кераміки. Як портал istotne.pl, ми тоді організували парад людей, розмальованих глиняним шламом. Додатковою атракцією стала презентація переробленого глека. Вражаюча конструкція мала понад чотири метри заввишки й була встановлена на спеціальній платформі з колесами та ручкою для буксирування. Копію відомої посудини виготовив місцевий художник Вальдемар Цеслак із вторинної сировини, зокрема з 440 пляшок мінеральної води. Стільки пляшок родина художника зібрала, купуючи мінеральну воду протягом року. Показ глека мав стати нагодою замислитися, що ми як відповідальні за довкілля можемо робити з відходами та як можемо їх використовувати, щоб вони стали цінними й слугували сировиною для виробництва нових матеріалів. Після параду глек прикрашав площу перед Міським підприємством комунального господарства в Болеславці до 2021 року. Його знищили сонце та пташиний послід.
Хто вигадав «павичеві очка» на болеславецькій кераміці?
Сучасним виглядом кераміки з Болеславця, розписаної різними варіаціями знаменитих павичевих очок, ми завдячуємо не майстру Йоппе (який використовував коричнево-буру глазур), а Йоганну Готлібу Альтманну (1780–1851), який започаткував технологію глазурування бурих керамічних виробів білим кольором. Пізніше білі посудини почали прикрашати, наносячи на них різні візерунки, а з часом розвинули штампувальну техніку: основними мотивами стали крапки кобальтових відтінків, нанесені за допомогою губки.
На межі XIX і XX століть у зв’язку з модою на мотиви модерну почали використовувати найпопулярніший з усіх візерунків — павичеві очка. Саме вони найбільше асоціюються з болеславецькою керамікою. Наприкінці XIX століття в Болеславці створили керамічну школу, яка готувала майбутніх працівників керамічних підприємств, яких уже налічувалося близько десятка. У 1897 році в Королівській професійній керамічній школі під керівництвом доктора Вільгельма Пукалла, видатного хіміка, пов’язаного з Королівською порцеляновою мануфактурою в Берліні, розробили новаторську освітню програму, що тісно поєднувала розвиток художніх навичок із технічними знаннями.
Скільки керамістів у місті кераміки?
Сьогодні в Болеславці та його околицях існує близько сорока більших і менших підприємств, що виробляють посуд із кам’яної маси, а Болеславецьке братство кераміки, яке діє з 2009 року, об’єднує понад двадцять із них. Хоча Болеславець стоїть на керамічних підприємствах, більшість поляків досі вважає, що в місті є лише один керамічний завод. Так думав навіть президент Анджей Дуда, який зізнався в цьому 2019 року під час першого офіційного візиту до міста — хоча двома роками раніше разом із дружиною Агатою Корнгаузер-Дудою подарував британському принцу Вільяму та принцесі Кетрін сервіз одного з болеславецьких керамічних підприємств.
Як жителі Болеславця, ми сподіваємося, що незабаром це зміниться й про вироби багатьох керамічних підприємств говоритимуть ще більше.
У квітні 2023 року в болеславецькій ратуші кілька десятків носіїв традиції підписали заяву про внесення болеславецької кераміки до Національного переліку нематеріальної культурної спадщини. Це перший крок до того, щоб кераміку з Болеславця могли внести до Репрезентативного списку нематеріальної культурної спадщини людства UNESCO. Носіями традиції були представники керамічних підприємств, органів місцевого самоврядування, культурних установ, шкіл і громадських організацій, зокрема асоціації boleslawianie.eu, яка з 2018 до 2023 року організовувала в Болеславці під час Свята кераміки парад людей, розмальованих глиною, тобто болеславецьку Gliniadę®.
Програма «Близька культура» — профінансовано з коштів Міністра культури та національної спадщини