Після місцевих виборів минулого року говорили, що, хоча Piotr Roman переміг у місті з переважною кількістю голосів, «Громадянська платформа» захистила повіт. Дехто додавав, що захистила його з великими труднощами. Попри те, що Dariusz Kwaśniewski, кандидат «Платформи» на посаду мера, отримав мізерну підтримку на виборах (як для такої великої партії), болеславецька PO відрапортувала про перемогу і — здається — спочила на лаврах.
Мер наголошує, як добре йому тепер працюється з новою міською радою на сесіях. У грудні 2010 року, після безперешкодного ухвалення бюджету, Piotr Roman сказав: — Саме так я уявляю собі співпрацю з нинішньою міською радою. На засіданнях комісій було багато запитань, сумнівів і пропозицій, але ми змогли досягти консенсусу. Це добрий прогноз і для цієї ради, і для цього самоврядування.
Зі сцени в ратуші зникли видовищний Bogusław Nowak та Cezariusz Rudyk, депутати клубу «Платформи», які ставили мерові незручні запитання і були помітною опозицією. Свіжоспечені депутати Wojciech Kasprzyk та Arkadiusz Krzemiński не здаються гідними наступниками своїх колег. На сесіях вони мовчать заодно.
Чи значуща болеславецька партія, яка й досі має чималу підтримку, псується на наших очах?
Мер без качечки, «Платформа» з Дональдом
Під час місцевих виборів 2006 року Piotr Roman вітав Дональда Туска, який відвідав Болеславець, Donalda Tuska з іграшковою качечкою в руці. У грудні 2007 року він залишив «Право і справедливість». Цей крок приніс йому самі вигоди. Piotr Roman правильно підозрював, що в Болеславці багато голосів разом із партією Качинських не здобуде. — Я знаю кількох людей, які не проголосували за мене саме тому, що я балотувався від PiS, — сказав він нашому журналістові, коментуючи свій розрив із партією. Тепер, не обтяжений промахами Качинського, він самостійно продовжує свою католицько-національну ідеологічну програму — Болеславецький осередок культури дехто називає Католицьким центром кераміки, бо стільки церковних заходів BOK-MCC провів у квітні й проведе в травні цього року.
Болеславецька «Платформа» користувалася величезною популярністю, яку мала материнська партія. Однак перед виборами 2010 року популярність Туска та його партії впала. Розчарування суспільства владою відчувалося дуже виразно. Люди, які давно займаються політикою (ще з часів «Унії свободи»), прямо говорили про партійний тоталітаризм. Piotr Roman віртуозно зіграв на цій струні, максимально дистанціювавшись від партій. На виборах він балотувався за списком власного безпартійного комітету з гаслом «Стоп політичним партіям у самоврядуванні».
Під час кампанії Dariusz Kwaśniewski, кандидат «Платформи», помітив, що мер грає на безпартійній ноті. На наших сторінках він написав у фейлетоні:
А якою має бути мета цього заходу? Переконати мешканців, що опозиція — «бе»! […] Спроба побудувати уявну опозицію: «погані партії» і «хороші непартії» […] є спробою спрямувати кампанію на бічні — не змістовні — колії. І з цим ми теж упораємося. Але я вважаю, що ідея переваги (без)партійних політиків над партіями — це прийом, який «народ Болеславця» не купить. Бо він не темний.
На жаль, «Громадянська платформа» з цим не впоралася, і тоді все закінчилося на фейлетоні. Kwaśniewski намагався так красиво й гідно відрізнятися, що програв мерові, якому не створили жодних перешкод, щоб «втовкмачити» людям, що опозиція все-таки «бе». Ба більше, мер переконав болеславчан, що опозиція їм зовсім не потрібна. «Платформа» залишилася разом із Дональдом у горщику.
Dariusz — перший переможений
Кампанія, яку проводили Kwaśniewski та його права рука Cezariusz Rudyk, була гідною й красивою на думку людей, які цінують аскетизм, нірвану та усамітнення в гімалайських буддійських храмах. Для людей, які хотіли перебрати владу й керувати, вона мусила стати смугою нескінченного розчарування.
Спочатку Kwaśniewski стартував із запалом. Він мав власну ідею кампанії. Вона мала бути змістовною і стриманою, ставитися до виборців як до суб’єктів. Мали бути зустрічі, дебати, розмови. Це звучало ідеалістично, але чесно. На жаль, за словами не пішли дії. Переважно були фейлетони, після яких насправді ніхто не знав, чого взагалі хоче Kwaśniewski. Під час кампанії він чітко й прямо не заявив, що хоче керувати містом. Він був кандидатом на посаду мера, і це мало б само собою розумітися. На жаль, виборці не читали між рядками фейлетонів і не здогадалися.
На виборах Kwaśniewski посів третє місце. Його переміг ресторатор і колишній мім, який рішуче заявляв про бажання перебрати владу в місті. Людина без політичної опори, без конкретної програми й політично невірогідна. Його успіх показав, що люди все-таки хотіли якісних змін і хотіли опозиції до чинної влади. Опозиції, яка, можливо, вміла б лише ефектно кидатися в атаку й казати «ні, бо ні», але змусила б владу замислитися, поставила б її перед певною дилемою, іноді схилила б до зміни позиції.
Члени болеславецької «Платформи» обрали своїм кандидатом на виборах мера людину, яка повністю підвела покладені на неї надії. Вона змарнувала свій потенціал. Мрійника, який не зміг узяти на себе лідерство й не був суперником для такого сильного політика, як Piotr Roman. І або члени «Платформи» скажуть це голосно й чітко, або не зрушать із місця.
Я там волію бути старостою
Інші члени «Платформи» справляють враження незацікавлених ані в політичній кар’єрі, ані навіть у перебранні влади. Молоді вовки в міській раді, Kasprzyk і Krzemiński, підлаштувалися до старших колег і сховали ікла в склянки. Wojtek Kasprzyk голосніше озвався на сесії лише один раз. Він поцікавився, чи добре закріплена драбина в BOK-MCC, на яку піднявся працівник закладу. На цьому допитливість молодих депутатів клубу «Платформи» закінчилася. Двоє інших депутатів PO, Andrzej Czeczutka та Mirosław Sakowski, діють стандартно й належно, ніколи особливо не протистоячи мерові.
Для «Платформи» навіть шанс мати свого депутата Сейму не виявився привабливим. Староста Cezary Przybylski боровся за депутатський мандат у 2007 році. Йому забракло небагато голосів. Коли 2010 року з’явилася нагода зайняти місце, звільнене колегами-депутатами, він сказав «ні». І залишився в старостві.
Karol Stasik, голова партії в повіті, розуміє цю відмову. — Раніше природним кар’єрним підвищенням для місцевого діяча було стати депутатом, потім мером або старостою, а зрештою — депутатом Сейму. Тепер колишні самоврядники тікають із депутатських лав. Прикладом є депутат Zawiła, який балотувався на мера Єленя-Ґури й після перемоги відмовився від мандата в Сеймі. Люди хочуть працювати для громади, а не бути пішаками в партійних іграх. Cezary Przybylski є головою старост Нижньосілезького воєводства, членом урядово-самоврядної групи. Як староста він зробить для повіту більше, ніж як депутат, — переконує Stasik.
О! Karol
Однією з причин поразки «Платформи» на виборах вважають сплеск інвестицій у місті за кошти ЄС. Прикрашені планти, басейн «Orka» та нова будівля BOK-MCC були візитівками мера, показували, що за нього варто віддати голос. Староство, хоча також залучало європейські дотації, не мало таких видовищних інвестицій. Реконструкцію вулиць Karola Miarki та Żwirki i Wigury, а також відділення невідкладної допомоги затьмарили інвестиції мера.
Іншою причиною поразки була за задумом мирна кампанія. Стрій зіпсував надто пізно виключений із клубу «Платформи» Bogusław Nowak. Він балотувався на виборах, згуртував радикалів і багатьох інших, хто хотів змін, але не міг розраховувати на них із боку «Платформи». І хоча Nowak виступив проти чинного мера, він забрав голоси в Kwaśniewski.
У «Платформі» пояснюють, що не воювали, бо думали про післявиборчу ситуацію, тобто про подальшу безконфліктну домовленість із Piotr Roman. Нібито мер важко пережив кампанію п’ятирічної давності. Він скаржився на втрату здоров’я і кількох кілограмів. Не хотіли завдавати йому шкоди черговою «жорстокою» кампанією, щоб він знову не образився на членів «Платформи».
Karol Stasik має складний горіх для розгризання. Він очолює партію, яка розсипається. І лише вона в місті має потенціал стати здоровою опозицією для керівного Piotr Roman. Stasik пропонує тактику впровадження демократії з кухні. У розмовах, зустрічах, переговорах, які відбуваються звичайним шляхом, у самоврядній роботі. Він не хоче обмінюватися привабливими для громадськості та медіа гаслами. У цьому аспекті Kwaśniewski міг би здаватися ідеальним лідером, а відмова членів «Платформи» від нападок на Romana — добрим кроком.
Чому це, однак, справляє враження поразки й навіває думку, що партія слабка? Чому породжує побоювання, що Piotr Roman тепер робитиме з містом усе, що захоче?
Stasik хоче повернутися до здорових механізмів самоврядування, де, як він каже, можна було поговорити про проблеми, обговорити їх, переконатися в правильності ухвалюваних рішень і переконати в них інших. Так, щоб люди цілком усвідомлено виконували поставлені перед ними завдання. Він трохи зачарований Kwaśniewski і в ньому бачить людину, яка уособлює його ідею повернення демократії в самоврядування.
За словами Stasika, Kwaśniewski буде кандидатом PO на депутата Сейму на осінніх парламентських виборах. Нібито він сповнений запалу й прагне перемоги. І нібито має великі шанси. Але, як ми вже знаємо, нібито в Сеймі тепер є лише пішаком, а в старостві утримують цінних людей, бо на місці вони зроблять для регіону більше, ніж у Варшаві.
Можемо гадати, чи правильні й влучні рішення Stasik. Однак заради демократії ми побажали б болеславецькій «Платформі» міцніше стати на ноги й показати пазурі. Щоб не прокиснути остаточно.
Czy Platforma w Bolesławcu stanie się opozycją dla Romana?
(інформація: Grażyna Hanaf)