Це незвичайне фото показує, що історія й досі може запропонувати чимало несподіванок. Фото, хоч і розфарбоване, є автентичним і походить із періоду Другої світової війни. Його зробили у Свєнтошуві 1943 року. Хто зображений на фото? Солдати Waffen SS — мусульмани з Боснії та Герцеговини, а також із Санджаку й Косова.

Перша не німецька дивізія Третього рейху

Перша «не німецька» іноземна дивізія у структурах збройних сил Третього рейху — це гірський підрозділ, який значною мірою складався з мусульман, що походили з Боснії та Герцеговини.

Задум полягав у тому, щоб дивізія на одну третину складалася з німців, а на дві третини — з мусульман. Також планували створити хорватську дивізію, до складу якої, крім мусульман із Боснії та Герцеговини, Санджаку й Косова, увійшли б католики, які проживали на території Незалежної Держави Хорватія. Цей проєкт був важливим елементом рекрутингової стратегії, спрямованої на здобуття підтримки населення окупованих територій і використання його у воєнних діях.

У створенні нового підрозділу значну роль відіграв Великий муфтій Єрусалима Mohammad Amin el-Husseini. Підтримка духовної особи, пов’язаної з антиєврейською та антибританською діяльністю, виявилася вирішальною.

Перебуваючи в Німеччині під час війни, El-Husseini активно пропагував ідею мусульманської дивізії, надаючи їй релігійну та пропагандистську підтримку. Ба більше, він висунув низку пропозицій, покликаних врахувати релігійні потреби мусульманських солдатів. Було запроваджено заборону на вживання алкоголю та свинини, а також гарантовано можливість молитися п’ять разів на день відповідно до вимог ісламу. До полку призначили мулл, а кожен батальйон отримав імама.

Цей факт став прецедентом у структурах Waffen SS, засвідчивши важливу присутність духовенства у військових підрозділах.

Звідки мусульманське військо у Свєнтошуві?

Вербувальна кампанія до формування завершилася 18 липня 1943 року. Побоюючись партизанської діяльності та дезертирства, ухвалили рішення перенести навчальний центр за межі території колишньої Югославії. Штаб дивізії разом із рекрутами перемістили до Le Puy у Франції, в регіон Центрального масиву, ландшафт якого нагадував Югославію.

До лав дивізії проникли агенти й комуністичні агітатори. У ніч із 16 на 17 вересня 1943 року в саперному батальйоні, дислокованому у Villefranche-de-Rouergue, спалахнув заколот. Головним організатором повстання був SS-Untersturmführer Ferid Džanić, комуніст, який переконував солдатів, що німці ошукали боснійців, завербувавши їх до дивізії, а замість повернення на батьківщину на них чекає служба на Східному фронті.

Посилаючись на доручення британських спецслужб, Džanić закликав до дезертирства, якому мала передувати ліквідація німецького командного складу. Заколот придушили. Через безпрецедентний характер збройного виступу в підрозділі Waffen SS схоплених заколотників допитали, а потім дивізійний суд виніс їм смертні вироки через розстріл.

Після придушення заколоту дивізію перевели до Нижньої Сілезії, на полігон у Свєнтошуві (Neuhammer-Westlager), де поповнили командний склад і розпочали навчання.

Індивідуальну підготовку завершили в листопаді, що було відзначено візитом Гіммлера в товаристві Великого муфтія Єрусалима 21 листопада 1943 року. У наступні місяці завершували підготовку відділень (грудень 1943 року), взводів (січень 1944 року) та рот (лютий). У середині лютого навчена дивізія налічувала 21 тисячу людей, і 16 лютого вирушила 93 потягами в околиці містечка Brcko на Саві, у північній Боснії.

Під час перебування у Свєнтошуві змінився зовнішній вигляд солдатів. Доти порожні чорні петлиці на комірі замінили спеціально розробленими петлицями із зображенням руки, що тримає білу холодну зброю (ятаган), і свастикою. На рукаві з’явився щит у кольорах Хорватії — біло-червона шахівниця з 25 полями, яку носили навіть албанські солдати з 1-го батальйону 28-го гірськопіхотного полку.

Лихий воєнний час і боротьба з партизанами Тіто

У березні 1944 року хорватська дивізія брала участь в операціях «Kugelblitz» і «Osterei». Після «Osterei» вона взяла під контроль територію, обмежену річками Савою, Дриною, Spreč і Bosna, а в травні взяла участь в операції «Maibaum».

Наступні операції під кодовими назвами «Maiglöckchen», «Vollmond», «Fliegenfänger», «Heiderose» і «Hackfleisch» проводилися у співпраці з дивізією «Prinz Eugen» та підрозділами Сухопутних військ. Ці дії охоплювали не лише бої з партизанами Тіто й четниками, а й пацифікації боснійських солдатів у населених пунктах, які підозрювали у співпраці з партизанами.

Під час однієї з таких акцій убили 218 людей, зокрема 100 жінок, 100 чоловіків і 18 дітей, переважно із сіл Jablanice, Mačkovaca, Tobuta, Vukosavci та Lopara.

Бої на Балканах вирізнялися винятковою жорстокістю, відлуння якої можна було спостерігати під час конфліктів після розпаду Югославії у 90-х роках XX століття. Тоді також відбувалися вбивства та пограбування населення, особливо людей іншого етнічного походження або віросповідання.