Не хочу впасти в мегаломанію — написав Leszek Socha — але згадував в одній із колонок про прихід до влади політичних течій, що походять із руху «Солідарність».
Я також згадував, що після різних політичних потрясінь відбувалися різноманітні політичні поділи та переходи. Зрештою ми маємо дві основні політичні партії, тобто Platforma Obywatelska з додатками та Prawo i Sprawiedliwość з додатками.
Додатки, на мою думку, — це політичні течії, які прагнуть вирватися з цього руйнівного партійного кола, але не мають сил для самостійності, а їхні лідери найчастіше слабкі й безбарвні. Польське суспільство багато разів подавало сигнали, що очікує змін і поступу. Прикладами були Ruch Palikota або Kukiz '15. Старі політики глухі, сліпі, приклеєні до крісел і жадібні. Бруд із пазурами та страх перед відповідальністю надто великі, щоб поступитися.
Результатом стало народження радикальних рухів. Не буду перелічувати, бо ви знаєте краще за мене. Я не підозрюю польських політиків у патріотизмі — борони Боже, це просто люди, і на цьому все.
Суспільство вже сите по горло. Ми багато років є свідками того, як популісти й брехуни граються державою. Тут не бракує жодної зі сторін політичної сцени.
Пишу це через кілька хвилин після оголошення результатів PKW. Karol Nawrocki переміг, а точніше — був обраний президентом Республіки Польща. Якщо хоча б 10% правди є в тому, що писали про його минуле та зв’язки, то ми маємо правильну картину ситуації на польській політичній сцені. Це відповідний Президент, який представляє наших політиків.
Такий сигнал вони подали суспільству, і суспільство послухало. Я писав про політиків Польщі повітового рівня, і це є доповненням до моєї оцінки. Тут нічого не зміниться: на мітингах і в місцевих медіа ви й надалі бачитимете ті самі прізвища та обличчя. Я можу помилятися лише щодо місцевих політиків і партій, на які вони скаржаться. Участь суспільства й надалі буде обмежена лише ознайомленням зі зростанням податків.
Польський моторошний танець на плиті вигрібної ями триває. Ніхто, але абсолютно ніхто не обговорює Конституцію РП, а лише витирається нею. Нагадаю статтю 13 Конституції РП: якби її дотримувалися, можливо, залишилися б дві невеликі політичні групи, а решту було б заборонено.
Тут немає на що скаржитися. Поляки мають синдром побитої дружини, але, можливо, це зміниться. Президентська кампанія ґрунтувалася на підтриманні глибоких поділів обома сторонами та їхньому плеканні. Поляки, тобто Ми й Вони. Я знав, що рух на підтримку Законів про публічну брехню та службову відповідальність є важливим, а ця виборча кампанія показала, що він необхідний.