Непросто бути письменником у наш час. Особливо таким, який здобуває нагороди, викликає зацікавлення читачів і до того ж має сміливість публічно висловлювати свої почуття. Але що ж, навіть найвидатніші творці стикаються з проблемами повсякденного життя — наприклад, із тим, що журналісти не пишуть саме того, чого їм хотілося б.
«Славеку, вітаю з чудовим виступом щодо рівності шлюбів і, звісно, бажаю тобі всього найкращого!» — із захопленням написав Gwizdała. А що на це Gortych? Подякував — безперечно, — але відразу після цього вилив свої образи, приправлені шпильками. Ні, не через зміст статті, а через те, що редакція istotne.pl зосередилася на його публічному освідченні, а не на змісті книги, плебісциті чи його літературних досягненнях. Бо ж те, що людина здобуває нагороду і до того ж освідчується в коханні на сцені, — це зовсім не сенсація, правда?
Gortych звинуватив редакцію у відсутності сумлінності та зосередженні на його орієнтації замість того, щоб наголосити: його книга набрала рекордну кількість голосів. У повідомленнях він обурювався, що це маніпуляція. Як відомо, кожна редакція спочатку має узгоджувати з ним, про що і як їй писати...
Кумедно (і, мабуть, дещо парадоксально), що сама стаття на istotne.pl під назвою «Автор «Криміналу року» освідчився на Книжковому ярмарку» приписала Gortych певний вплив на громадську думку в такому важливому й суспільно значущому питанні, як рівність шлюбів. Не кожен письменник, отримуючи нагороду за свій доробок, наважується на такий сміливий і публічний жест. Таким чином, стаття підкреслила не лише його статус літератора, а й публічної особи, яка своїми діями може формувати суспільну дискусію. Тож важко визнати, що редакція вирвала одне речення з контексту й перетворила статтю на дешевий клікбейт.
Gwizdała пояснив Gortych, що саме журналісти вирішують, що вважають важливим для своїх читачів. «Не варто впливати на журналістську незалежність», — відповів журналіст на пропозицію змінити статтю. Цікаво, що Gortych, такий чутливий до будь-яких проявів упередженості, цього разу не мав проблем із вимогою втрутитися у зміст чужого тексту.
Не можна заперечувати, що в цій історії є певний трагікомічний акцент. Ось письменник, чиє промовляння (разом з освідченням) на гала-вечорі стає предметом публічної дискусії, не хоче бути героєм цієї дискусії, але водночас безперервно підтримує тему в повідомленнях із журналістом. Його не задовольняє те, що його показали як особу, здатну формувати громадську думку у важливому для суспільства питанні. Ба більше, він звинувачує медіа в тому, що вони зосередилися на тому, що він сам перетворив на ефектну частину свого виступу.
Кульмінація? Розмова Gwizdała та Gortych закінчується образою й іронічним «дякую за розмову» з боку письменника.
А ви теж, як Gortych, неправильно сприйняли наш текст? Чи справді під критикою має бути стаття, або ж просто автор бестселера не до кінця розуміє, як працюють незалежні журналісти?