Мама хлопчика з інвалідністю обурена й розпачлива через байдужість школи до її складної ситуації. Після перелому ноги під час перерви син пів року не ходив до школи. Стільки тривало лікування кінцівки, зламаної в кількох місцях.

– Безсилля та безпорадність батька, який сам виховує дитину з інвалідністю, перед таким ставленням школи забирають сили, і тоді людина ставить собі запитання: чи існує справедливість? У дорожній аварії легше довести провину одного з водіїв, ніж довести, що вранці ти привела дитину до школи зі здоровою ногою, а забираєш зі зміщеним переломом, після тижневого перебування в лікарні та важкої операції, і дитина знерухомлена на шість місяців. Пів року дитина не ходить до школи, а директорка каже, що нічого не сталося, і не визнає своєї провини, — розповідає мама.

З наданих документів відомо, що директорка Laura Słocka відмовилася виплатити учневі відшкодування моральної шкоди та витрат на догляд. Вона вважала, що хлопчик невдало зійшов із гойдалки, неправильно поставивши ногу. Нагляд за учнем, на її думку, був належним, а нещасного випадку неможливо було уникнути.

– Мене залишили саму з усім, — каже мама, і хоча чути, що вона сильна, її голос тремтить. – Директорка спеціальної школи намагалася переконати мене, що нічого не сталося, навіть тоді, коли знала, що вчитель не виконав своїх основних обов’язків із нагляду за учнем з інвалідністю. У школі про випадок знають лише одиниці, а така аварія, на мою думку, мала б розглядатися як суспільно важлива справа: як застереження та інформація про те, яким має бути належний догляд за дитиною з інвалідністю, — каже мама.

Що сталося?

У вересні 2024 року вихованець Powiatowego Zespołu Szkół i Placówek Specjalnych під час перерви між уроками на шкільному майданчику сів на гойдалку типу «гніздо лелеки», щоб погойдатися. Kacper — аутична людина, повністю недієздатна, нездатна до самостійного життя, зі значним ступенем розумової відсталості.

– Kacper дуже високо розгойдався, і в якийсь момент ззаду до нього підбіг інший хлопчик, — пояснює мама, яка переглянула запис із камер спостереження. – Kacper, намагаючись загальмувати, витягнув ногу й з усієї сили вдарив нею об землю. На записі видно, що щось не так, бо Kacper одразу піднімає ногу вгору. У цей момент нога могла бути пошкоджена, і вже тоді вчитель мав відреагувати на те, що сталося, але не міг, бо стояв надто далеко від гойдалки, до того ж спиною і був більше зайнятий розмовою з іншим учителем, ніж наглядом за учнем з інвалідністю. Коли він нарешті підійшов до сина, не знаючи, що сталося, то поставив Kacper на обидві ноги, що могло погіршити перелом. У сина діагностували перелом кісточки та кісток гомілки зі зміщенням. У Kacper як у дитини з аутизмом підвищений больовий поріг, але якби вчитель стояв поруч, аварії, а отже й таких травм, могло б не бути. Вчитель, на мою думку, повністю занедбав свої обов’язки, — додає мама.

У день аварії маму викликали до школи й повідомили, що Kacper невдало зійшов із гойдалки та пошкодив ногу.

– На місце не викликали швидку, — розповідає мама. – Мені віддали сина зі зміщеним переломом ноги. Я була в шоці. Я відвезла Kacper до відділення невідкладної допомоги власним автомобілем. Син має зріст 185 см і важить майже 100 кг, я ледве давала собі раду, бо Kacper був наляканий і дуже тривожився. У відділенні йому зробили знімок і одразу забрали до ортопедичного відділення. Kacper намагалися вправити ногу без анестезії, не знаю, як він усе це витримав. Наступного дня його підготували до кількагодинної операції під загальним наркозом. Йому встановили гвинти. Він пролежав у лікарні майже тиждень. Через два місяці один гвинт йому витягли, але нога не загоювалася, і Kacper ходив в ортезі шість місяців. Нога загоїлася лише в березні цього року, і на Kacper чекає тривала реабілітація, — каже мама.

Довгий список звинувачень на адресу спеціальної школи

Мама стверджує, що за весь час перебування Kacper удома школа не запропонувала йому ні домашнього навчання, ні онлайн-занять.

– Від дня аварії я просила директорку надати номер страхового поліса школи та запис із камер спостереження, — скаржиться мама. – Вона лише годувала мене безпідставними обіцянками, і я насмілюся стверджувати, що навмисно зволікала. Лише через місяць після аварії я отримала акт про нещасний випадок, а заступник директора показав мені запис із камер. Тоді я нарешті могла написати зауваження до протоколу. Через чотири місяці після аварії, у січні 2025 року, я отримала лист від директорки, що Kacper не належить відшкодування з боку школи. Лише після того, як справа потрапила до прокуратури, пані директорка передала мені номер страхового поліса школи, але, на мою оцінку, надала страховій компанії неправдиву інформацію. Директорка написала, що з боку школи немає жодних порушень. Аварію, наслідком якої стали перелом зі зміщенням, встановлення гвинтів і шестимісячне лікування, вона описала в протоколі як легку. Мене стільки місяців обманювали. Мене залишили саму з усім. Моя дитина ж ходить до спеціальної школи, де вчителі мають захищати дітей з інвалідністю, які часто не усвідомлюють власних обмежень і через це є беззахисними. Невже й надалі такі випадки приховуватимуть і замітатимуть під килим? — запитує розбита горем мама.

Акт про нещасний випадок

У протоколі про нещасний випадок двоособова комісія, яка розслідувала обставини, представила свої висновки щодо причин аварії. Комісія визнала аварію легкою. Травму описали відповідно до медичної документації як перелом латеральної кісточки та заднього краю лівої великогомілкової кістки.

У цьому протоколі зазначено, що учневі надали першу допомогу в медичному кабінеті медсестра, а раніше, ще на шкільному майданчику, медсестра наклала еластичну пов’язку на болюче місце.

Встановлено, що Kacper під час перерви між уроками перебував разом з іншими учнями та опікунами на ігровому майданчику й гойдався на гойдалці типу «гніздо лелеки». Моментом аварії визнали час, коли вихователь, який наглядав за учнями, повідомив про закінчення перерви та подав сигнал повертатися до школи на уроки. Комісія визнала, що аварія сталася

(...) через невдалий рух учня під час вставання з гойдалки, після чого він за мить поскаржився на біль у лівій нозі. (...)

У протоколі комісія визнала, що опікуни, які чергували на ігровому майданчику, не бачили самої події. Обидва були повернуті в бік інших учнів. Коли учень поскаржився на біль у нозі, відреагували негайно. На ігровий майданчик прийшла людина, яка подбала про потерпілого учня, а вихователь повідомив про подію директорку та медсестру. Медсестра підійшла до учня на майданчику й наклала йому еластичну пов’язку. Про подію повідомили маму, яка забрала сина та негайно вирушила до відділення невідкладної допомоги в Bolesławiec.

У протоколі також написано, що особа, яка здійснювала нагляд за учнями, увесь час була присутня на місці аварії, що запобіжні заходи не потрібні та що діяли відповідно до процедур.