Grażyna Hanaf: – «Profilerka» — це кримінальна історія про вбивство всієї родини. У перших сценах з’являється мертва дитина. Це дуже сміливий і незвичний для фільмів крок — показувати вбиту дитину.
Monika Jordan-Młodzianowska: – Буває, що кримінальні фільми звертаються до теми смерті дітей, але й досі пряме показування цього залишається табуйованим. Моєю метою було зробити цю історію достовірною. Адже може статися, що навіть у тихому, спокійному туристичному містечку хтось убиває сім’ю з чотирьох людей. І може статися, що жертвою також стає дитина. Для мене найбільшим викликом було надати цій історії автентичності й організувати показаний світ так, щоб глядач залучився до нього та повірив у нього. Тому ми вирішили не оберігати глядача й показати йому жах цієї історії. Дати йому доторкнутися до цієї трагедії, але також і відпочити від неї. Я вирішила обрати хлопчика, який беззахисний у своїй делікатності. Цей малюк чудово зіграв, мужньо витримав усе, що там відбувалося, і певною мірою усвідомлював, що грає вбитого хлопчика; він був дуже зосереджений на своїй ролі.
– Який світ ти створила в цій історії? Який там всесвіт? Адже передусім там прекрасні кадри. Чому було обрано саме цей регіон Польщі?
– Коли я прочитала в сценарії, що історія відбувається поблизу литовського кордону, у Сувальщині, спочатку ототожнила її з Підляшшям, за що дуже перепрошую, або з Мазурами, за що також перепрошую. Тож я рада, що мала можливість познайомити глядачів із цими краями й показати тонкі відмінності. Я, як ти знаєш, велика шанувальниця Нижньої Сілезії, особливо наших країв, і особисто вважаю, що немає на землі красивішого місця, ніж Нижня Сілезія восени, але визнаю: Сувальщина не менш прекрасна. Якщо хтось хоче порівняти обидва регіони, щиро раджу це зробити.
– Monika, ти з Bolesławiec, учениця професорки Czarnecka?
– Так. Розповім тобі цікавинку. Коли я зустрічаюся з людьми в різних середовищах, місцях, навіть у далеких країнах, починаю з кимось розмовляти й знаходжу спільну хвилю, то що найчастіше виявляється? Що це хтось із Bolesławiec або околиць Bolesławiec, щонайдалі — з Нижньої Сілезії. Мені здається, це пояснюється тим, що нас подібним чином сформували люди, які творили повоєнну історію цього регіону. Наші дідусі, бабусі та батьки приїхали на ці колишні німецькі землі, часто втративши все й починаючи життя спочатку. Цей вир людського досвіду та пов’язаних із ним відмінностей — наш величезний потенціал. Вільний обмін думками чи вроджена схильність ставити під сумнів дійсність — це інтелектуальна розкіш, якої ми, здається, не до кінця усвідомлюємо щодня.
– А повертаючись до пані професорки Jolanta Ajlikow-Czarnecka...
– Мені надзвичайно пощастило зустріти таку дивовижну особистість, якою була саме професорка Jolanta Czarnecka. Я не можу змиритися, коли говорю про неї в минулому часі, бо для мене вона й досі жива, близька й присутня. Вона відіграла надзвичайно важливу роль у моєму житті. Вона була першою людиною, до того ж визнаним авторитетом, яка повністю розуміла й приймала мій темперамент. Для мене це був переломний досвід, адже риси, за які мене зазвичай критикували, вона вважала чимось цінним або принаймні тим, що може таким стати, якщо я належно працюватиму над собою. Пані професорка була моєю справжньою професоркою, була моєю наставницею. Пам’ятаю, у нас був такий ритуал — «розмови у вбиральні». Це полягало в тому, що під час перерв між заняттями ми зачинялися в туалеті, і вона короткими, влучними словами намагалася передати мені важливі, часом складні речі. Десь підсвідомо ми обидві знали, що наш час обмежений, і сьогодні я сказала б, що вона намагалася заповнити мій жорсткий диск. Пам’ятаю також, що боялася сказати їй, що хочу знімати фільми, а не малювати картини. Даремно. Вона відповіла: «Фантастично!» Вона завжди давала мені простір, щоб я могла існувати зі своїми уявленнями про себе.
– Чи твої художні навички вплинули на зйомки «Profilerka»? Вони дуже живописні.
– Разом з оператором Tomasz Wójcik ми вирішили розповідати історію за допомогою «мастер-шотів», тобто послідовностей довгих безперервних кадрів. Це типово кінематографічна оповідь, складна у виробництві, адже вимагає професійних навичок від усіх підрозділів знімальної групи. Але якщо все вдається, результат виходить ефектним.
– Також від тварин, адже знаю, що в серіалі вони були героями поза знімальним майданчиком.
– Так, на щастя, мої співробітники поділяють мій ентузіазм щодо тварин. Незадовго до зйомок я взяла з притулку собачку Маню, загалом мальтійку. Я знала, що на мене чекають зйомки, але іншого виходу не було. Я сказала: якось ми маємо впоратися. І Маня справді впоралася, бо, хоча загалом була недовірливою і просто погано адаптувалася, на майданчику одразу освоїлася. Вона була трохи як циганський пес при знімальній групі. Звичайно, завжди в шлейці, у якій був GPS, щоб у разі чого її можна було знайти. Але крім цього, вона мала велику свободу дій, і виявилося, що вирішила вільно ходити за мною; також легко влаштувалася на ковдрі під моніторами.
– Вам також підкинули кошенят.
– Так. Місцеві люди зрозуміли, що кінематографісти дуже люблять тварин, і нам підкинули трьох кошенят, яких, нібито, покинула мати. Вони були в поганому стані, тож знімальна група скинулася на їх порятунок. І щойно ці кошенята стали на лапки, нам підкинули ще трьох. Ще менших, майже сліпих. Ми ледве вирвали їх зі смерті. Але зрештою всіх шістьох вдалося виходити, і всіх віддали на усиновлення.
– Добро повертається?
– Мабуть, так. Ми дуже радіємо, що серіал має понад мільйон глядачів, а нашу роботу так само високо оцінюють критики.
«Profilerka» доступна безкоштовно на TVP1 та на платформі VOD за адресою: vod.tvp.pl/seriale,18/profilerka-odcinki,1542691