Здзіслав Абрамович — Почесний громадянин Болеславця

Оновлення

Рада ухвалила цю постанову 20 голосами «за». Ніхто не був проти, ніхто не утримався.

Одним із пунктів вересневого засідання міської ради Болеславця буде голосування за проєкт постанови щодо «надання звання Почесного громадянина міста Болеславець пану Здзіславу Абрамовичу». В обґрунтуванні документа читаємо:

Учитель та інструктор харцерський, публіцист, краєзнавець, співавтор путівників по гмінах Болеславецького повіту, редактор телевізійних історичних програм, комендант харцерського загону в 1982–1988 та 1999–2011 роках, депутат шести каденцій міської ради Болеславця.

Він народився 4 квітня 1947 року у Wołów у Нижньосілезькому воєводстві. Разом із батьками приїхав до Болеславця у 1948 році. Тут закінчив початкову школу, а потім загальноосвітній ліцей. Навчався за політехнічним, гуманітарним, аграрним і теологічним напрямами. Після закінчення Католицького теологічного колегіуму став катехитом і кілька років викладав релігію у Початковій школі № 1 у Болеславці.

Ще у 70-х роках XX століття він активно долучався до харцерської діяльності. У період з 1978 до 1980 року, як один із членів Відділу спорту, туризму та рекреації, брав участь в організації заходів, рейдів, вуличних забігів і техніко-оборонних змагань на рівні міста та воєводства, а також займався підтримкою окремих харцерських дружин і загонів. У 1981 році на місцевому рівні долучився до створення Кіл харцерських інструкторів ім. А. Малковського, які зверталися до традицій довоєнного харцерства. Восени того самого року він також розпочав зусилля зі створення дружини «Вігри», назва якої відсилала до батальйону Армії Крайової з такою самою назвою, що брав участь у Варшавському повстанні. Ця дружина, згодом перетворена на харцерський загін, виникла за 4 місяці до проголошення воєнного стану й дуже активно діяла попри запровадження в Польщі значних обмежень громадянських свобод.

У 1982 році Здзіслав Абрамович був обраний комендантом Болеславецького загону ZHP. Він обіймав цю посаду до 1988 року, а рішення про відставку ухвалив, не бажаючи піддаватися ідеологічному впливу на харцерський рух у ті роки. Коли у 1989 році до харцерства почали повертатися колишні цінності, він знову став комендантом загону. Цю посаду обіймав до 2011 року.

За клопотанням болеславецьких ветеранів його обрали головою Болеславецького відділення Всесвітньої спілки солдатів Армії Крайової; цю функцію він виконував у 2006–2024 роках. У 2005 році отримав відзнаку — нагороду за внесок у громадську роботу у Всесвітній спілці солдатів Армії Крайової, присвячену етосу Армії Крайової.

Здзіслав Абрамович уперше був обраний до міської ради у 1994 році. Був депутатом II, III, IV, а також VI, VII та VIII каденцій. Обіймав посаду заступника голови міської ради, кілька разів був головою постійної комісії, а під час другої каденції міської ради також був членом правління міста Болеславця.

Із наймолодших років він цікавився польською історією, а також є apasionado регіональною історією. Серед тем, якими він займався, були полоніка на так званих Повернених землях, а також місцева історія 30–50-х років XX століття. Предметом його досліджень часто є окремі історії людей та їхніх родин. Його зацікавлення вплинули на активну участь у роботі Ради Музею кераміки в Болеславці, а також на діяльність у редакції «Болеславецького щорічника». Брав участь у наукових конференціях, зокрема «Управління безпеки в Болеславці» у 2009 році та «Болеславчани — не прийшли нізвідки. Навколо поселенського ландшафту Нижньої Сілезії» у 2016 році. Є автором або співавтором понад двадцяти історичних монографій. Брав участь у дослідженні історії багатьох населених пунктів на території Болеславецької землі, зокрема Болеславця, Івін, Ґосцішува, Новогродця, Зебжидової, Ослеї та місцевостей, розташованих на території гміни Болеславець. Його дослідження охоплюють території від Зґожельця до Кшешува, а також Любуську та Великопольську землі.

Публікувався на сторінках місцевих і регіональних газет, зокрема «Gazeta Wrocławska» та «Gazeta Wojewódzka». Був співавтором понад тисячі ста телевізійних програм. Найпопулярніші з них — цикл «Відлуння минулого», створений TV Łużyce, програма «Відкриваючи історію», реалізована Telewizja Lokalna Bolesławiec, а також «Знаки історії», що транслювалася на TVT Zgorzelec. Співпрацював із кількома відомими телевізійними та газетними редакторами, а також був організатором і консультантом низки культурно-історичних проєктів.