Це найчудовіші дівчата з Кола сільських господинь у Влодиці-Великій, як написав Матеуш у своєму Facebook, підготували все свято для 70 осіб. Його лише попросили провести його. На запитання, чи проведе він парафіяльні обжинки, відповів: А чому б і ні, принаймні познайомлюся зі священником.
– Усе село знало, що ми з Вітеком одружені, – розповідає Матеуш Махович. – А ті, хто ще не знав, дізналися під час парафіяльних обжинків. Були люди, які запитували, хто я, а я відповідав, що живу на краю села разом зі своїм чоловіком. І не було жодного шоку, переляку чи ознак неприйняття. Загалом наш досвід показує, що польське село набагато толерантніше, ніж свідчать поширені стереотипи. Люди набагато відкритіші за політиків, які не помітили, що Польща змінилася, – додає він.
Такого, що цього року відбулося у Влодиці, ще не було: відьми з настоятелем під одним дахом! Йдеться про Аню, Юстину, Патрицію, Каміллу та Агату, тобто Відьом із-над Бобру з Кола сільських господинь.
Парафіяльні обжинки відбулися в ніч напередодні повені. Після меси парафіяни під проливним дощем прийшли, щоб розважитися в сільському будинку культури.
– Відомо, що я хлопець і до танців, і до вервиці, тож мікрофон у руку, підготовлений список хітів Зенека Мартинюка — і до справи! – розповідає Матеуш. – Спочатку в залі було холодно, але безалкогольні вироби нашої Мануфактури зігріли всіх. Я ходив від столика до столика й питав, чи добре панство розважається, а трохи згодом уже не знав, хто кого затягує на танці. Я радів, розігріваючи танцмайданчик нашого сільського будинку культури, який не використовували понад десяток років. Деякі пані згадували, які вечірки колись тут відбувалися. Що ж, настав час відновити ці звичаї, відповідав я, адже відомо, що традиція — важлива річ! – наголошує Матеуш.
І хто б міг подумати, що маленька Влодиці-Велика має більш відкритих і європейських мешканців, ніж Пйотр Роман, президент Болеславця з Премією Європи в руках...
Наступною подією, яка вже стала традицією Влодиці, буде Гелловін. Настоятеля на ній не буде, але, можливо, пан Роман наважиться й скуштує трохи європейськості, якою поки що користується лише під час своїх подорожей до Лондона. Зрештою, усі ми з однієї глини!
