Пйотр Роман ушосте балотується на посаду президента Болеславця. В інтерв’ю він відповідає на запитання, як переконує виборців, чи засудив би поведінку ксьондза Станіслава Кусіка та як ставиться до теми звіту Najwyższa Izba Kontroli.

Гражина Ханаф: – Добрий день, шановні, сьогодні з нами Пйотр Роман, президент, а також кандидат на посаду президента Болеславця. Добрий день, пане Пйотре.

Пйотр Роман: – Добрий день, добрий день усім.

– Сьогодні ви, як я дізналася, з песиком онуки. Розкажіть трохи про песика, адже він привертає нашу увагу.

– Так, сьогодні я у відпустці, і моя онука залишила мені цього красивого песика, самичку. Її звати Гестія. На кілька місяців, доки вона не складе іспит восьмикласника, їй потрібно зосередитися на навчанні. Гестія дуже дружня. Це, можливо, маловідома порода папільйон, адже в неї вуха, як у метелика, тому вона чудово виглядає. Зараз мені доведеться її випустити, бо вона дуже цікавиться птахами, які пересуваються тут, у керамічному парку.

– Добре, з Гестією ми привіталися, а тепер починаємо серйозне інтерв’ю. Пане президенте, люди кажуть, що ви вже засиділися на посаді, а довге перебування при владі — це зарозумілість. Що ви відповіли б цим людям?

– По-перше, важко говорити про зарозумілість, адже я радше не намагаюся ставитися до людей інакше, ніж досі. По-друге, усі дослідження, проведені в Польщі, свідчать, що кадрова стабільність є джерелом успіху багатьох ґмін. Я знаю багатьох, навіть у Болеславецькому повіті, а також у Нижній Сілезії війтів і бургомістрів, які керують довше за мене. Але, мабуть, найцікавіша історія сталася в Олесниці, де бургомістром був мій приятель Ян Бронсь, який керував із 1994 року. Дев’ять років тому виникла подібна ситуація. Він не проводив кампанії, бо вважав, що каденція була чудовою. Але люди його не обрали, сказали, що трохи втомилися від нього. Аргументи були подібні до тих, які звучать тут. І уявіть собі, що через чотири роки ті самі люди прийшли до нього і попросили балотуватися. Він балотувався. Легко переміг. Бо це означає, що не кожна зміна є зміною на краще. Не кожна зміна.

– Не знаю, як, звісно, 7 квітня відповідатимуть мешканці Болеславця. А ви розраховуєте на велику явку? Залучили багато людей? Адже є й такі, хто просто знає, що ви залишитесь президентом, і їх потрібно запросити до виборчих урн, щоб вони це підтвердили. Як ви переконували людей?

– Звісно, я також через ваш портал закликаю всіх, не лише моїх прихильників, прийти. Бо що більша явка, то краща демократія і сильніше громадянське суспільство. Щодо мене, то я очікую великої явки. Адже маємо рекордну кількість кандидатів у депутати — здається, стільки ще не було. На одне місце припадає більше кандидатів, ніж, наприклад, на медичні студії у Вроцлаві, тож самі кандидати навколо себе неодмінно створять ореол. Наша команда, наші кандидати в депутати дуже активні. Чудова команда, і думаю, що вони також залучать велику кількість кандидатів.

– Пане президенте, запитання, пов’язане з тваринами. Що ви рятували б: металеву решітку чи голуба, ув’язненого у вікні за цією решіткою, якби приїхали пожежники? Це стосується статті, яку ми писали про ксьондза Кусіка, який накричав на пожежників, що рятували голуба. Ваш вибір: решітка чи голуб?

– Завжди потрібно, завжди потрібно рятувати життя. Чи то голуб, чи кіт, чи інші тварини. У мене тут немає сумнівів. Що стосується решітки або чогось іншого, це завжди можна відремонтувати. Людське або тваринне життя ми не повернемо.

– Ксьондз не збирався пояснювати ні вірянам, ні нам свою поведінку. Ви мали якусь думку з цього приводу або маєте її тепер, коли почули про цю ситуацію?

– Я не знаю цієї історії, учора був на відкритті...

– Тоді я розповім. Пожежники приїхали рятувати голуба, бо їх викликали люди, а не ксьондз. Ксьондз накричав на них, сказав, що вони знищили асфальт і що решітка дорога. Він сфотографував командира пожежної служби й сказав, що особисто стягне з нього витрати на ремонт решітки. Як би ви на це відреагували?

– Пані Гражино, пані редакторко. Поки я не ознайомлюся, моїм принципом завжди є почути обидві сторони. Коли дізнаюся позицію другої сторони, запитаю і неодмінно вам відповім. Я сказав, що зробив би сам, натомість історію, яку ви розповідаєте, чую вперше.

– Я знаю, що ви не читаєте порталів. То звідки ви дізнаєтеся, як люди реагують на вас?

– Я не читаю коментарів, натомість статті, які мені варто прочитати, мені передають різні люди, передусім речниця. А щодо коментарів, то один із редакторів колись сказав мені, що якби я читав усі коментарі про себе, то, мабуть, збожеволів би.

– А отут ми згодні.

– Щодо запитання, звідки я беру інформацію, то я не можу пройти вулицею, щоб хтось мене не зупинив. Я розмовляю з людьми. Справді дуже часто розмовляю, навіть редактори деяких загальнопольських медіа, які приїжджають, дивуються: я завжди маю і хочу знайти для них час. Щодо порталів, ще раз кажу: я не аналізую портали, читаю ваш портал, але тоді, коли відповідальні за це люди передають мені статті, з яких випливають важливі для нас речі. Перепрошую, але я дуже багато читаю в інтернеті, особливо загальнопольські портали, міг би назвати десятки порталів, які щодня переглядаю; у телефоні я маю передплачені журнали. Можу вам сказати, що день за днем починаю з перегляду Euronews, BBC, а потім заходжу на польські телевізійні станції, далі — у вибране в Twitter.

– Я мушу запитати про важливу статтю на нашому сайті, на яку ви відповіли на сайті мерії: тобто NIK, Najwyższa Izba Kontroli критично висловилася про міську адміністрацію. Чи надійде до нас це спростування поштою, чи його буде відкликано?

– Що стосується інформації про перевірку Najwyższa Izba Kontroli, то ми трохи розігріваємо стару історію. Адже ми обговорювали це на сесії, я багато разів казав, що в наших інтересах постійно залишатися в цьому списку. Повірте, кілька разів нам вдалося отримати хороші фінансові рішення саме тому, що ми перебуваємо в цьому списку. Натомість я не...

– Але я не про це...

– Ага, ви говорите про перевірку NIK. Ситуація... Гаразд. Ситуацію обговорювали на сесії. Ми підготували, як одне з небагатьох міст у Польщі, програму ревіталізації, повіривши обіцянкам правителів, які говорили, що за цими програмами ревіталізації підуть конкретні фінансові ресурси. Так, нам вдалося отримати гроші на деякі інвестиції. У певний момент справа просто згасла. А я не люблю цього, я прихильник бритви Оккама, тобто не слід створювати сутності понад необхідність. Якщо виявляється, що це не інструмент для залучення грошей, то навіщо просто продовжувати реалізацію? Ми можемо діяти іншим способом. Тим більше що наші ревіталізаційні заходи дуже високо оцінюють багато установ. Щодо NIK, ми справді подали заяву про скасування найсерйозніших закидів, які там прозвучали. І більшість із цих закидів, що стосувалися, наприклад, віцепрезидентки, було скасовано.

– Так, але ми вже писали статтю після того, як ви подали це оскарження чи пояснення, а на сайті міської адміністрації досі висить спростування, у якому сказано, що ми подаємо недостовірну інформацію, що неправда. І ми чекаємо на це спростування листом...

– Наскільки я пам’ятаю, у першому матеріалі, який ви написали, ви нічого не писали про наше оскарження, не писали, що частину цих закидів було... Інакше кажучи, що попередні, серйозніші закиди було скасовано. Бо це розглядала колегія. Ми ще могли оскаржити рішення у вищих інстанціях, але в цьому немає сенсу. Пані, перевірки NIK мають свою специфіку. Нагадаю, одного разу контролер NIK наполягав, що ми мусимо ліквідувати похоронне бюро на кладовищі. І після дворічної боротьби ми мусили його ліквідувати. Повірте, у більшості міст Польщі досі є похоронні бюро, якими керують муніципальні установи. Тож я підходжу до цього так: кажу, що це трохи розігріта історія...

– Пане президенте, але ми вже писали в статті інформацію після того, як ви, після того, як NIK врахувала деякі закиди.

– Але ви не написали, що закиди було скасовано. Ви не ознайомилися з нашою позицією.

– Цього немає у вашій заяві. Добре, тоді я запитаю так...

– Здається, є? Мені здається, що є.

– Щойно я її читала. Добре, хочу сказати, що тут ми виходимо з припущення: поганий PiS не дав грошей, а дурний NIK просто без потреби чіпляється до всього, але вони говорять про недоліки під час тендеру. З 16 заходів було виконано 5.

– Так, наприклад, проєктувальник неправильно спроєктував нам подіум у центрі знань, і нам довелося його просто виправити. Тож питання було таким: оголошувати ще один тендер, доручити це фірмі, яка відносно сумлінно виконала для нас центр знань, чи призупинити будівництво? Пам’ятайте, що в таких ситуаціях наступні тендери затримують виконання інвестиції й зазвичай загрожують поверненням, необхідністю повернення коштів, поверненням дотації. Нікому не висунули жодних звинувачень. Не було звинувачення у порушенні дисципліни державних фінансів, хоча спочатку такий висновок міг напрошуватися. Після нашого оскарження, це була онлайн-конференція, у якій взяв участь секретар Єжи Зелінський, це основне звинувачення було скасовано. У зв’язку з цим ми вирішили просто залишити цю справу. На цю тему також відбулася дискусія щодо різних контекстів, пов’язаних із цією перевіркою, а також із загальними обіцянками про те, що якщо хтось створить велику програму ревіталізації. Як би ви почувалися, якби ухвалили програму ревіталізації, залучивши до неї різні приватні установи, пообіцявши їм, що якщо вони приєднаються до цієї програми, то отримають якісь гроші, матимуть більше шансів на ці гроші, а потім виявилося б, що цих грошей немає і не буде? Звідки ми це знаємо? «Грошей немає і не буде».

– Добре, розумію. У такому разі приймаю ці пояснення. Пане президенте, бажаючи вам успіху 7 квітня, як і всім вашим конкурентам, нехай мешканці Болеславця вирішать, кого хочуть обрати на наступну каденцію. Бажаю гарної відпустки та спокою до 7 квітня. Дуже дякую, до побачення.

– Це вже все? Дякую. До побачення.

– Дякую, до побачення.