Серед кандидатів на посаду мера лише Dariusz Kwaśniewski вступив у дискусію з інтернет-користувачами під власним прізвищем. Також під власним прізвищем його підтримує Cezariusz Rudyk, а останнім часом і Arkadiusz Krzemiński. Кандидат PSL Grzegorz Kunecki час від часу коментує якусь статтю чи інформацію або вітає когось. Також намагався долучитися до дискусії на форумі Dominik Chodyra, але ніхто не вступив із ним у розмову. Найактивнішим на форумах є штаб Bogusława Nowaka. Він висловлюється під ніком Paco (на аватарці — пес Nowaka Paco), а також Palikot (на аватарці — кіт). Як запевнив Paco, після наполягань інтернет-користувачів, під ніком ховаються члени штабу: Danuta Maślicka, Tomasz Gołba, Wojciech Kostulski, Bernard Łętowski, Bogusław Nowak, а до роботи вузького штабу також долучилися деякі кандидати в депутати міської ради. Однак ми не знаємо, кому саме належить кожен із дописів Paco. Загалом прихильники всіх комітетів пишуть анонімно, хвалячи своїх і критикуючи або атакуючи конкурентів.
Часто нападки є недобірливими або просто хамськими, з особистим забарвленням. Bolesławiec — невелике місто. Тут нескладно дізнатися про приватне життя кандидатів на виборах і привідкрити завісу таємниці. «Його дружині навіть гучномовця не потрібно, щоб привернути до себе увагу серед парафіян», — пише про одного з депутатів міської ради (називаючи його прізвище) анонімний інтернет-користувач. Іншу депутатку міської ради також характеризує недвозначно: […] її жадібність настільки велика, що навіть якби їй довелося повзти, вона б не відступила».
Інший інтернет-користувач пропонує відправити одного з кандидатів на лікування від залежності: «Пропоную відправити його на лікування від залежності, з урахуванням п'яної глухоти й сліпоти». Можна також прочитати про кандидата на посаду мера: «Ви, пане, справді здібний і ефективний представник місцевого самоврядування — для себе (одна каденція — і все, “скромний” будиночок на [tu nazwa ulicy – przyp. red.]» або про іншого: «це запальник, радикал, нахаба й нервовий тип».
У реальному житті, однак, ми не знайдемо жодної партії чи безпартійного комітету, які не запевняли б у своїй огиді до агресивної кампанії. Тож нас оточує любов, а наші кандидати та їхні штаби хочуть лише будувати, об'єднувати, згуртовуватися й розвивати партнерство — і все це заради мешканців. Вони настільки сповнені любові до людей, що в них не вміститься навіть крапля ненависті. В Інтернеті, анонімно, нерви не витримують. Але ж це лише якісь тильди, з якими виборчі штаби не хочуть і не мають нічого спільного.
Мабуть, ми маємо повірити їм на слово, що це звичайні громадяни, які у своїх домівках (після роботи, забирання дітей зі шкіл і дитсадків, покупок, прибирання та відірвавшись від улюблених телепрограм) кидаються до клавіатур комп'ютерів, щоб анонімно нападати на опонентів улюбленого кандидата. І роблять це, бо їм не байдуже власне, краще майбутнє.
Ті самі звичайні громадяни також пишуть похвали на адресу кандидатів. Хоча загалом під іншими матеріалами частка похвал мізерна, звичайний громадянин під час виборів змінюється. Коли справа стосується кандидата, громадянин зазвичай відчуває потребу висловити йому теплу підтримку. Раз у раз якась анонімна громадянка разом із громадянином залишають кандидатам слова підбадьорення, підтримки й хвалять їхній характер. А найцікавіше — вони точно знають про їхні досягнення та програму, хоча ці знання не є загальнопоширеними, і щоб знайти інформацію про кандидатів та їхню діяльність, потрібно докласти чимало зусиль (хоча б прочитати вебсайт чи блог).
Цього року, вперше, інтернет-форуми значною мірою були захоплені виборчими штабами, які ведуть там недобірливу агітацію та боротьбу. У процесі виявляються величезні емоції, а також неконтрольована агресія, пов'язана з ними. А найважливіше — відсутність дистанції. До себе, своєї програми, самоврядної чи політичної діяльності. Коли критикують ідею, програму або дії, це сприймається особисто, як удар по конкретній людині.
Інтернет-кампанія на форумах видається запобіжним клапаном і виходом для агресії, яка народжується в політичній боротьбі. Вдавання, що всі люблять одне одного й бажають усім добра (особливо коли йдеться про життєво важливий інтерес — перемогу на виборах), могло б погано закінчитися, якби не анонімність в Інтернеті. Там можна виплеснути надлишок демонстрованої любові до конкурента. На форумах виливається лють, яка показує, наскільки штаби залучені й рішучі все ж перемогти. Завдяки цьому в реальному житті вдається зберегти видимість, що перемога для них зовсім не є настільки відчайдушно важливою. І що це лише вибори, а є ж важливіші речі. Хоча наразі немає важливішої речі, ніж те, хто і як управлятиме містом та повітом протягом наступних чотирьох років. Емоції, пов'язані з цим, цілком доречні. Просто краще навчитися говорити про них і контролювати їх, ніж приховувати агресію під анонімним ніком, а під власним прізвищем демонструвати сердечність. При цьому лють є справжньою, а сердечність у цій боротьбі видається нещирою.
Grażyna Hanaf