Після кожної людини щось залишається

Думаю, що хоч би чим людина займалася, якщо до того ж вона працьовита, після неї щось залишається. Думаю, що після моєї роботи в органах місцевого самоврядування теж щось залишилося. Адже я був віцепрезидентом міста, а також майже повну каденцію — старостою. Був і директором Департаменту інфраструктури в Маршалківському управлінні. Кожен щось робить, і після нього щось залишається. Хочу згадати про найважливіші речі з моєї діяльності на користь місцевого самоврядування. Просто розповісти про них.

Ремонт і реконструкція каналізації в місті та ґміні

По-перше, коли я був віцепрезидентом міста, то обіймав посаду керівника Бюро реалізації інвестицій. Йшлося про інвестицію під назвою «Розширення та модернізація каналізаційної мережі в місті та ґміні Болеславець». Це було завдання вартістю 90 млн злотих із Фонду згуртування. Завдяки його реалізації більша частина ґміни Болеславець і місто Болеславець отримали належну каналізацію та просто не забруднюють довкілля.

У кожній великій інвестиції трапляється якась «чорна діра», і тут я також із нею зіткнувся. Річ у тім, що тодішнє PWiK виникло внаслідок комуналізації єленягурського підприємства з подібною назвою. Просто на рівні повітів створили PWiK, і цю комуналізацію провели з порушенням законодавства. Полягало це в тому, що було комуналізовано як майно державної скарбниці, так і майно підприємства. Більшість створених таким чином компаній
не оскаржувала цього. Натомість президент болеславецької компанії подав апеляцію, і тоді як усі інші компанії стали власністю ґмін, цю одну компанію повернули до попереднього статусу, і вона стала компанією державної скарбниці.

А тепер так: отримавши можливість дофінансування розширення каналізації в розмірі 90 млн злотих, ми, щоб залучити ці кошти, як місто Болеславець мали довести, що маємо підприємство водопостачання та каналізації. Але ми не могли цього довести, оскільки воно стало власністю державної скарбниці. І протягом усього року були різні спроби розв’язати проблему. Ми просили про допомогу тодішнього міністра національної оборони пана Шмайдзінського. Їздили до різних міністрів, до Варшави й намагалися вирішити цю проблему. Можна сказати, що це дофінансування висіло на волосині. У певний момент ми придумали, щоб на період реалізації інвестиції водоканал передав місту в розпорядження, наприклад в оренду, очисні споруди та каналізаційну мережу. Так і сталося. У цей момент місто на перехідний період стало розпорядником очисних споруд і каналізації. Отже, воно отримало право реалізувати інвестицію на цій каналізаційній мережі. За час, коли я обіймав посаду віцепрезидента, вдалося виконати приблизно дві третини завдання. Решту виконали в наступній каденції.

Продовження незабаром, у наступній статті.