Кандидатів у нас шестеро. А точніше, у нас є президент і п’ятеро кандидатів, які мають його перемогти. Dariusz „Tiger” Michalczewski якось перед чемпіонським боєм сказав про свого суперника: – Я вже чемпіон, це йому треба постаратися, щоб відібрати в мене титул.

Саме цього мають досягти п’ятеро кандидатів. Як вони це роблять? Або беззастережно засуджують усе, на чому стоїть фірмовий знак Piotr Roman, або застосовують критику а-ля похвала, що починається словами: Piotr Roman — хороший президент, але…

Тотальна критика призводить до того, що починаєш співчувати жертві нападок. Критика а-ля похвала переконує, що Piotr Roman справді хороший президент. Використовуючи шахову термінологію, популяризовану одним із кандидатів, можна визнати, що становище його суперників патове. А Piotr Roman досі спокійно чекає фінальної розв’язки, коли до урн потечуть бюлетені, не втрачаючи нічого зі свого авторитету.

Псевдоінвестиції

До інвестицій, реалізованих у місті за каденції Piotr Roman, кандидати ставляться по-різному. Загалом вони намагаються переконати виборців, що не все золото, що блищить, особливо якщо цей блиск приписує собі Piotr Roman.

На думку кандидатів, є інвестиції дуже погані або такі, що мають лише безліч недоліків. До найгірших належить фонтан. Безумовно, цей невинний водограй, навколо якого збираються діти з батьками, має найгірші оцінки. Багато людей не люблять фонтан лише тому, що він асоціюється у них із Piotr Roman, і не зважають на те, що коли фонтан увімкнули, він був найбільшою атракцією Ринку. У спекотні дні мешканці приходили саме заради нього. Отже, він виконав свою функцію, і завдяки йому Ринок ожив. Дісталося й бруківці на Ринку. Переважно за те, що жінки нищать об неї підбори. Ревіталізація міста має погані оцінки, бо місто розрите, гранітної бруківки забагато й узагалі все надто дороге. Басейн, або, якщо комусь більше подобається, аквапарк, має трохи кращі відгуки. Загалом чудово, що його будують, але запізно, він замалий, без великого паркінгу і надто в центрі міста. Międzynarodowe Centrum Ceramiki недостатньо міжнародне, і мало не стало місцем для муніципального ресторану, який мав знищити підприємців міста (переважно з ресторанної галузі). Найкраще сприймають Dom Spokojnej Starości. Хоча він міг би бути трохи більшим і трохи ближчим до міста.

Прихильники одного з кандидатів називають президента Бобом-Будівельником. Більшої позитивної реклами для конкурента, мабуть, уже не зробиш. Боб — симпатичний персонаж мультфільму, який намагається працювати якнайкраще, завжди має хороші ідеї й до того ж дружелюбний. Діти його обожнюють. Однак, киваючи пальцем, кандидати натякають: болеславецький Боб зробив нам погані інвестиції в місті, які дітям нібито зовсім не мають подобатися.

Поганий борг

Місто в боргах. Заборгованість трагічно велика — понад 70 мільйонів злотих. Piotr Roman допустив до цього. Ось що можна зрозуміти з пояснень кандидатів. Потім доцільність узяття боргу та його реальна загроза для міста (якщо така існує) десь розмиваються. У блозі одного з кандидатів під заголовком «Передусім борги» читаємо: «Згадана […] тема заборгованості міста та поглядів віцепрезидента Ogrodnik на питання заборгованості (він стверджує […], що, попри прогнозовану Regionalna Izba Obrachunkowa заборгованість міста в розмірі 71 мільйона на кінець року, болеславці можуть спати спокійно) — це приклад способу, у який нинішня влада дивиться на Bolesławiec». Потім кандидат зайнявся аналізом особистості Ogrodnik, більше нічого про борг не пояснивши.

У блозі іншого кандидата справу викладено так само коротко. Кандидат називає суму заборгованості — 71 мільйон злотих — і додає: «Поточну фінансову ситуацію міста стисло описано в таблиці на сторінці № 11 згаданого розпорядження [chodzi o uchwałę Rady Miasta i zarządzenie prezydenta – przyp. autorka], тому я не буду її переказувати». Лише в дописі під заголовком «Розумно… або не дуже розумно, тобто ЄС і 70 мільйонів у збитку» автор пояснює, що інвестиції погані. Тому й борг поганий. Усе робили для того, щоб президент блиснув перед виборами й утретє переміг. Отже, гроші витратили на переобрання, ціною якості та сумлінності.

Чи переконає таке пояснення виборців, які вже починають користуватися частиною інвестицій? У Międzynarodowe Centrum Ceramiki майстерні переповнені. На кіномайстерні з чудово обладнаним приміщенням записалося вісімдесят охочих. Відкриття басейну напевно стане великою сенсацією, як і встановлення 3D-проєктора в муніципальному кінотеатрі. Незабаром родини почнуть гуляти плантаціями, які просто на очах стають красивішими. І якщо якийсь кандидат скаже їм, що саме заради цього ми влізли в борги, більшість відповість, що це добре.

Дружні виборчі штаби

Piotr Roman формує свій електорат, інвестуючи в місто. Можна сперечатися: краще чи гірше. Нічого іншого не робитиме його можливий наступник. Але ж має бути краще, як заявляють його п’ятеро суперників. Питання: краще для кого? Звісно, для мешканців. А чи досліджував якийсь комітет настрої та очікування мешканців? Józef Król (кандидат SLD) в одному з інтерв’ю стверджував, що опитав близько 200 осіб. Ми не знаємо цих анкет і не знаємо, про що саме він питав; такого опитування не можна знайти й на його офіційній сторінці.

Кандидати неохоче говорять про професіоналізацію своїх штабів. Вони вередують через політтехнологів і зовнішніх радників. Оточують себе лише друзями, чиєю основною компетенцією, мабуть, є любов до кандидата. Немає досліджень, опитувань, жодних професійних методів вивчення громадської думки. Ми не знаємо, скільки людей проголосувало б за Piotr Roman. Ніхто не питає болеславців, що їм сподобалося під час каденції президента, а що ні. Якими інвестиціями вони користуються, а що вважають невдалими проєктами. Чи хочуть президента-фахівця, самоврядника, підприємця чи митця. Єдиним джерелом інформації, здається, є дружні поради та думки, висловлені від щирого серця. А зводиться це до тиражування стереотипів і віри в анонімні дописи на форумах (які вже тепер найчастіше публікують працівники штабів), а також до виконання забаганок колег і подруг.

До цього додається ще й висунення кандидатів за п’ять хвилин до дванадцятої. Лише кандидат PO Dariusz Kwaśniewski офіційно оголосив у лютому цього року, що балотуватиметься на виборах. Решта вискочили зі своїми кандидатурами, як чорт із табакерки, приблизно за три місяці до виборів. Чому, якщо їхній головний суперник Piotr Roman проводить свою кампанію вже чотири роки — відтоді, як переміг на останніх виборах?

Чесно достукатися до виборця

Кандидати обрали шаблонні гасла на кшталт «Передусім мешканці», «Разом можна більше», «Bolesławiec для молоді та поколінь», «Варто працювати для людей» або загадкові «Ми віримо у вільний розвиток» чи «Попри все». Гірше з презентацією програм, ідей, бачення міста. Навичок спілкування з виборцем їх навчить не друг, а фахівець. Хоча б такий, який скаже, що людський мозок засвоює лише нове й корисне, а в потоці інформації відкидає старе й непотрібне. А критерії, за якими він здійснює відбір, цілком суб’єктивні. Це базові знання, які мали б бути доступними хоча б учителям, щоб ефективніше навчати. Виборці не дурні й не ліниві. У них надто багато справ, щоб вивчати складнощі програм, які на перший погляд виглядають як переписані одна з одної.

Виборці запам’ятають у найпростішій формі те, що їм підкаже кандидат. І тут починається чесність кандидата. Або він підвищить свою кваліфікацію, дізнається, як спілкуватися з людьми та як до них достукатися, щоб найточніше пояснити, у чому справа. Або запропонує набір стереотипів, популістських гасел чи банальних істин. Можливо, якийсь штаб витратить гроші на професійне дослідження громадської думки. Результати можуть виявитися дуже корисними й надзвичайно цікавими для всіх нас.

(інформація Grażyna Hanaf)