Хочемо ми того чи ні, щодня — і неодноразово — ми вирушаємо туди. Перебуваючи в ньому, ми не усвідомлюємо, якою розкішшю він є і як нам пощастило жити в часи його доступності.

Від ям у землі, отворів у підлозі, дерев’яних сидінь і нічних горщиків до глиняних посудин — історія туалетів знала багато. Найімовірніше, перший туалет з’явився в Мохенджо-Даро, тобто на території сучасного Пакистану, близько 4500 років тому. Цікаво, що найдавніший туалет найбільше нагадував сучасні — це було сидяче місце, з-під якого нечистоти видаляли за допомогою води та відводили системою, що працювала за принципом сучасного водопроводу. Про давні туалети варто також згадати в контексті їх колективного використання. Туалети були ідеальним місцем для зустрічей, розмов і переговорів, адже в одному приміщенні встановлювали навіть до 50 сидінь, часто розташованих навпроти одне одного.

Отже, давні туалети — позитивна тема: вони приносили полегшення, задовольняли суспільні потреби й не містили табу, пов’язаного з фізіологічними потребами. На жаль, високий рівень давньої гігієни в середньовіччі стік у стічну канаву. Падіння Римської імперії, а разом із ним занепад досягнень водопровідно-каналізаційної інфраструктури, започаткували застій, а фактично — три кроки назад у питанні туалетів. «Іде людина», — вигукували перехожі у XVII столітті, щоб уберегтися від нечистот, які виливали з вікон. Тоді спорожнення нічних горщиків безпосередньо на вулицю було звичною справою, незважаючи на можливих перехожих. Міста були залиті фекаліями, відходами й багнюкою, що з них утворювалася, — річки нечистот текли вулицями, ускладнюючи пересування та поширюючи хвороби. Щоб зарадити цій смердючій ситуації й уможливити людям пересування містом, на фекалії почали класти нові шари дощок. Це тривало так довго, що рівень вулиць щодо будівель підвищувався. Польський приклад: розкопки в Elblągu виявили, що ці шари сягали 4 метрів нижче сучасного рівня вулиць.

Лише в XIX столітті відбулося повернення до гігієни. Європа могла бути врятована від потопання в нечистотах значно раніше — вже 1596 року, коли англійський поет John Harrington запатентував перший туалет із можливістю змиву водою. Однак його проєкт змили в каналізацію через відсутність каналізації в тогочасній Європі. Через цілих два нечистих століття годинникар Alexander Cummings спроєктував коліно, яке встановлювали під чашею унітаза й яке усувало неприємні запахи; ним ми користуємося й сьогодні.

Відтоді туалети вдосконалювалися й з’являлися в багатьох будинках, на фабриках і в місцях громадського користування. Сьогодні вигляд громадських туалетів безпосередньо впливає на самопочуття клієнтів. Це розкіш, на яку ми іноді не звертаємо уваги, але гостро відчуваємо її відсутність. Нині ми не лише дотримуємося гігієни — ми хочемо елегантних, чистих туалетів, які допомагають дбати про довкілля. Ми дедалі частіше звертаємо увагу на кількість використаної води, паперу та перероблення. За допомогою відповідних продуктів ми можемо цього досягти. Економічніше й ефективніше пінне мило допоможе зменшити споживання води. Паперові серветки з целюлозних волокон із чудовою поглинальною здатністю гарантують рідше поповнення запасів. Натомість елегантні дозатори, придатні для повторної переробки, забезпечують меншу кількість відходів. І це лише деякі з екологічних продуктів бренду Katrin. Усі вони доступні на сайті Paklo.pl.

Підсумовуючи, туалети (з перервами) з нами вже багато років. Але безперервно ми вимагаємо від них більшого. Хоча їм далеко до середньовічних, громадські туалети здатні запаморочити голову. Це легко змінити за допомогою продуктів бренду Katrin. Це не лише естетичні елементи оснащення, а насамперед інноваційні рішення, що відповідають очікуванням найвибагливіших клієнтів. Їхній сучасний дизайн, передові технології, висока місткість, а також турбота про гігієну та безпеку роблять їх чудовим вибором для різних громадських місць, офісів і компаній.