Антверпен у Бельгії — це місто з населенням у пів мільйона жителів, яке вже кілька десятиліть користується перевагами спалювання побутових відходів. Цим займається сміттєспалювальний завод ISVAG, який переробляє непридатні для вторинної переробки залишкові відходи, що надходять від понад 1 мільйона жителів регіону, на енергію та сировину безпечно, відповідально й екологічно. Завод виробляє електроенергію для понад 25 000 родин, а також постачає тепло підприємствам через теплову мережу.
Щоб ознайомити з діяльністю компанії та привернути увагу до важливості спалювання відходів для захисту клімату й довкілля, до ISVAG запрошують не лише шкільні екскурсії з території Бельгії, а й делегації представників місцевого самоврядування та журналістів з Європи, зокрема з Польщі. Відвідати сміттєспалювальний завод запросили представників місцевого самоврядування з: Oborników Śląskich, Kunic, Jawora, Piechowic, Szklarskiej Poręby, Malczyc, Kostomłotów, Wałbrzycha, Sobótki, Jelcza-Laskowic та Podgórzyna.
Навіщо нам дивитися, як спалюють відходи?
Під час ознайомчої поїздки, організованої в рамках проєкту Ecologic - Study Trails Управління маршалка Нижньосілезького воєводства, причини відвідування європейських сміттєспалювальних заводів пояснював директор відділу міжнародного співробітництва Krzysztof Hodun.
– Основним критерієм вибору чотирьох місць у рамках проєкту Ecologic – Study Trails, — говорив Krzysztof Hodun — було обрати об’єкти, якими керують міжмуніципальні об’єднання, що виробляють не лише електричну, а й теплову енергію. А також те, що вони постачають енергію не великим агломераціям із мільйонним населенням, а містам і селищам із населенням у кілька або кількадесят тисяч жителів. Саме такі ми маємо в Нижній Сілезії. Йдеться про те, щоб побачити, як подібні об’єкти могли б функціонувати в наших повітах або ґмінах. Головна мета нашого проєкту — розвіяти міфи, пов’язані з такими об’єктами, як сміттєспалювальні заводи. Поширене переконання, що сміттєспалювальний завод — це, образно кажучи, місце, де люди лопатами закидають сміття в піч, а з труби виходить чорний дим. Однак під час ознайомчих поїздок видно, що це об’єкти, які можуть функціонувати навіть у центрах міст. А спалювані відходи проходять зовсім інші технологічні процеси. Димові гази здебільшого є водяною парою. Із Швеції ми отримали інформацію, що річне виробництво токсичних речовин таким об’єктом еквівалентне спаленню однієї тракторної шини в полі. Утилізація та спалювання відходів випадковими людьми спричиняють набагато більше забруднення, ніж об’єкти такого типу. Як ми бачимо під час відвідування, це безпечні й чисті об’єкти, які реально допомагають знизити витрати на теплову та електричну енергію для ґмін і жителів територій, де вони розташовані, — додав директор.
Під час такої поїздки представники місцевого самоврядування отримують важливу інформацію про нові технології та рішення у сфері поводження з відходами. Завдяки цьому вони можуть підказати новим інвесторам, які рішення впроваджувати у цій сфері у своїх ґмінах чи повітах. Вони також дізнаються про найкращі практики поводження з відходами в інших країнах.
Плачу за ті відходи, які викидаю: нові способи оплати за сміття
Під час візиту виникає багато запитань про те, як жителі платять за вивезення відходів, як їх сортують і як компанія, що займається поводженням із відходами, дотримується норм ЄС. Фландрія (північний регіон Бельгії) — це територія, де уряд заборонив складувати відходи на звалищах. Тому тут добре працюють сміттєспалювальні заводи.
– Громадяни повинні мати повну інформацію про те, на що спрямовуються їхні податки у сфері поводження з відходами, — пояснював на зустрічі з представниками місцевого самоврядування Piet Coopman, керівник Федерації міжмуніципальних організацій з управління відходами у Фландрії (Interafval). — У майбутньому найбільшим викликом буде скорочення обсягів утворення відходів на одного жителя протягом року. Сьогодні один житель за рік утворює 147 кг відходів, а після 2030 року це має бути лише 100 кілограмів. У цьому має допомогти циркулярна економіка у сфері поводження з відходами, тобто повна вторинна переробка. Тому ми прагнемо, щоб відходи якомога точніше сортувалися вже на джерелі, кожною окремою людиною. Цьому, зокрема, слугує система «викидаєш — платиш» — плата за кілограм викинутих змішаних відходів. Без людей ми нічого не досягнемо. Активізація громадян, інформування, прозорість дій — це успіх. У нашому випадку 83% жителів Фландрії задоволені політикою поводження з відходами, — навів результати опитування директор Interafval.
У Фландрії також діють різні форми збору відходів від жителів, окрім найвідомішого в Польщі збору від дверей або з контейнерів. Це підземні контейнери, мобільні пункти роздільного збору відходів, мобільні центральні пункти переробки, а навіть вулиці переробки, де жителі за допомогою передплачених карток (prepaid) викидають своє сміття.
У Фландрії також діють різні способи розрахунку за вивезення сміття: не лише розрахунок на основі фіксованих коефіцієнтів щодо споживання води, а й безпосередня оплата за використані та викинуті кілограми конкретних відходів — «викидаєш, платиш». Це не лише зниження витрат для жителів, а й зменшення витрат для органів місцевого самоврядування та стимулювання переробки. Якщо жителі платять за фактичну вагу змішаних відходів, які викидають, менша ймовірність, що вони змішуватимуть їх з іншими важкими відходами. Це означає, що важчі відходи потрапляють у відповідний контейнер і швидше передаються на переробку. Це знижує витрати виробників, жителів і ґмін, а також витрати на захоронення.
Сміттєспалювальний завод: відновлювана енергія
Там, де спалюють відходи, вивільняється багато тепла, і шкода було б не використати його. Тепло можна дуже ефективно застосовувати для виробництва нової енергії. Таким чином, сміттєспалювальний завод дає змогу вбити двох зайців: позбутися відходів і отримати електроенергію або тепло.
Для спалювання відходів використовується технологія, яка є інтелектуальною, надійною та чистою. Коли відходи спалюються, вивільнене тепло проходить через окремий котел. У ньому утворюється пара. Ця пара приводить у рух турбіну, з’єднану з так званим альтернатором. А цей альтернатор виробляє електроенергію. Її потужності достатньо, щоб протягом усього року забезпечувати електроенергією понад 25 000 родин.
Залежно від потреби можна в будь-який момент гнучко перемикатися між виробництвом електроенергії та тепла. Ба більше, коли потреба в одному й іншому низька, усю енергію можна використати для виробництва водню — повністю беземісійного палива, яке постачається на розташовану неподалік автозаправну станцію.
Завдяки тепловій мережі нова установка компенсує власні викиди NOx у восьмикратному обсязі в безпосередньому радіусі 1,5 км (дані Університету Антверпена)
Спалювання власного сміття — шлях до енергетичної незалежності
Енергетичний ландшафт Фландрії стикається із серйозними викликами, як і Польща та Нижня Сілезія. Фландрія також прагне, щоб ми стали менш залежними від викопного палива — не лише як палива, а й для опалення чи виробництва гарячої води в будинках або як джерела енергії для підприємств. Близько 90% усіх опалювальних установок у будинках Фландрії досі працюють на традиційному викопному паливі, такому як мазут, природний газ, деревина і навіть вугілля.
Щороку ISVAG переробляє близько 140 000 тонн непридатних для вторинної переробки горючих побутових відходів. Уже зараз енергія зі спалювання відходів виробляє електроенергію для понад 25 000 родин. Завдяки енергії з одного сміттєвого пакета середня родина у Фландрії має достатньо електроенергії більш ніж на півтора дня.
Обмін знаннями та досвідом щодо найкращих практик має ключове значення для захисту планети. Перетворення відходів на енергію є найкращим рішенням для відходів, які вже не можна запобігти, повторно використати або переробити для відновлення матеріалів.